Вишневецький замок - Український туризм - Каталог статтей - Галицький сайт

Галицький сайт
Неділя, 04.12.2016, 20:18

Офіційний сайт Галицьких студентів

Меню сайту

Розділи новин

Цікаве і корисне [100]
Український туризм [55]
Афоризми і "крилаті" вислови [50]
Прислів’я та приказки [24]
Обряди, звичаї [3]
Українське народе...Пізнавай СВОЄ:)
Різне [13]
всяке інше
Кумедне [23]
гумор і кУмедії
Цікаві факти [50]
Кохання [36]
про любов
Біографії [119]
"Біографії"
Статті відвідувачів [0]
Тут розміщаються статті, розміщені користувачами сайту

Реєстрація

Вітаю Вас, Гість!

Пошук

Друзі сайту

Реклама

Замовляйте рекламу на Галицькому сайті!!!!

Здається 1 кімнатна квартира ПОДОБОВО.

Статистика


Онлайн разом: 2
Гості: 2
Користувачі: 0

Міні-чат

Наше опитування

Ви за вступ України до
Всіх відповідей: 161

Головна » Статті » Український туризм

Вишневецький замок
Чи іноді замислювались Ви про те, яку творчу силу має сказане слово? Як, спілкуючись щодня, ми творимо множинні світи, продукуємо цілі галактики різноманітних смислових сутностей. Ми послуговуємося словами, щоб максимально точно відобразити наше єство, нашу суть, так само Слово послуговується нами, щоб розкрити свій власний смисл, відбутися. 

Вишнівець…. Цікаво, а які асоціації виникають в уяві людини, котра чує це слово вперше? У так званого середньостатистичного українця, як люб’язно обізвали нас для своєї зручності соціологи? Для переважної більшості це слово закономірно асоціюватиметься з «садком вишневим коло хати…», варениками й наливкою. 

У цій статті я спробую дещо розширити смислові горизонти цього слова й модифікувати стереотипи його сприйняття. В попередньому номері зі Збаразького замку ми розпочали серію туристичних замальовок «Замками Тернопілля». Сьогодні черга за Вишнівцем. 

Це мальовниче волинське містечко зручно розмістилося у верхів’ї річки Горинь. Русло річки поділяє його на дві частини: права – Старий Вишнівець, ліва – Новий Вишнівець. Славетній минувшині цього маленького села на Збаражчині можуть позаздрити навіть світові столиці. Лишень перелік видатних особистостей, які в свій час відвідали цю збаразьку провінцію, вражає. Так, у Вишнівці гостювали корифеї світової величини: Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Оноре-де-Бальзак, Леся Українка, Михайло Коцюбинський. Могутні володарі й авантюристи сходу та заходу також не змогли встояти перед чарами цього волинського містечка. Тут побували гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа, Лжедмитрій І і Марина Мнішек, російський цар Павло І, польський король Станіслав Понятовський. Володарями Вишнівця були найзаможніші й найвидатніші люди своєї епохи. Чого лишень вартує рід князів Вишневецьких, котрі, будучи першими магнатами Речі Посполитої, зробили з Вишнівця свій родовий маєток, окрасою котрого став Вишневецький замок, побудований за найновішими культурно-архітектурними тенденціями тогочасної Європи.

Розкішною резиденцією світового рівня з вишуканим оздобленням інтер’єрів, великою бібліотекою, та скарбницею мистецьких шедеврів став Вишнівецький палац за князювання останнього із Вишневецьких – Михайла Сервація, графів Мнішеків та генерала Демидова. Та не все так чинно та гладко було в історичній минувшині Вишнівеччини, зазнала ця земля й багато бід і горя. Бо приваблювала своєю красою не лише справжніх поціновувачів, митців, та будівничих, але й користолюбивих зайд, які спустошували цей багатий край, винищували та поневолювали його мешканців. Через Вишнівець проходить південний торговельний шлях з Кам’янець-Подільського на Луцьк. Таке розташування сприяло не лише успішній торгівлі, але й, на жаль, вільному доступу ворожих загонів. Напевно, все-таки, є якийсь особливий життєстверджуючий магнетизм в цій вишнівецькій землі, яка своєю незбагненною ірраціональною енергетикою приваблювала, приваблює і буде приваблювати все нових і нових гостей. 

Тож, не зволікаючи ні хвилини, і ми з превеликим задоволенням піддамося таємничим навіюванням цього краю і почимчикуємо до Вишнівця. 

Вишнівець.. Яка поетична й милозвучна назва у цього малюсінького гуліверівського містечка. Серед розмаїтих тлумачень походження цієї назви найвірогіднішою є та, яка ототожнюється зі словом «вишні». В істинності цього твердження може переконатися кожен, хто погожої весняної днини завітає у Вишнівець. Дійсно, в пору свого цвітіння вишнівецька земля фантастично прекрасна!
Мандруючи Вишнівцем без підручника історії, відразу розумієш, що оптимальнішої місцини для проживання давнім волинянам годі й було шукати. Нашу блискавичну здогадку документально підтверджують численні археологічні розвідки. Так, за свідченнями ленінградських вчених, котрі здійснювали розкопки (1988-1994рр.) на території Вишнівеччини (села Бодаки, Раковець) мешкали праукраїнські племена дулібів (VII-ІV ст. до н.е.) Вони займалися хліборобством, полюванням, розводили велику рогату худобу, вміли робити замшу, шити з неї одяг, користувалися керамічним посудом, вели обмінну торгівлю. З ІХ-Х ст. н.е. Вишнівеччина, як і вся Волинь, була складовою Київської Русі. Після її розпаду, вишнівецькі землі входили до складу Галицько-Волинської держави. 1241 рік – початок татарської навали на Волинь, яка тривала не одне століття, знекровлюючи волинську землю, забираючи в ясир її молодь. Власне, для оборони цього мальовничого краю в 1395 році сином великого литовського князя Ольгерда – Дмитром Корибутом була побудована Старо-Вишнівецька фортеця на Збаразькій горі, що на правому березі р. Горині. На жаль, через часті татарські набіги фортеця довго не проіснувала. В 1494 році після героїчної оборони Старо-Вишнівецька фортеця цілковито зруйнована ордою. Князь Михайло Вишневецький в цьому ж році починає будувати новий замок, але вже на лівому березі річки Горині. Новий замок звели на стрімкій Замковій горі, відтоді Вишневецький замок став колискою, родовим гніздом могутніх князів Вишневецьких. Саме тут народився Дмитро-Байда Вишневецький, легендарний засновник Запорізької Січі - першої демократичної республіки в світі!

Про силу духу, жертовність й подвижництво цього українського лицаря складено багато легенд і дум. Й інші князі з роду Вишневецьких прославили свій рід у походах та битвах. Одними з найбільших українських фундаторів ХVІІ ст. були староста овруцький Михайло Вишневецький та його дружина Раїна Могиляка, двоюрідна сестра київського митрополита Петра Могили. Ревні захисники православ’я, вони заснували Прилуцький, Межигірський та Мгарський монастирі. Одна із перших українських друкарень у кінці ХVІ ст. була започаткована у володіннях Катерини Вишневецької, дружини гетьмана Ходкевича. Князі Вишневецькі брали активну участь у створенні православних українських братств, які обстоювали українські права та традиції. Тільки Ярема Вишневецький прийняв католицизм і в історію увійшов не лише як видатний полководець, але як лютий кат українського народу, який своєю жорстокістю по відношенню до селян дивував навіть польську шляхту. Особливо в 1648-1654 рр. під час Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Ярема вогнем і мечем пройшовся по Україні, але найлютіше скарав своїх волинян. 

За князювання Яреми розбудова Вишневецького замку триває. В 1640 році він розширив замковий палац, суттєво модернізував замкові укріплення, використавши нову бастіонну систему оборони. Палац був задуманий не лише як втілення ренесансної естетики, а, перш за все, як досконалий зразок найновіших досягнень фортифікаційного мистецтва. Для посилення обороноздатності замкового комплексу на схід від нього збудували підзамче з монастирем та костелом ордену Кармелітів, які утворили цілісну оборонну твердиню. Замок, розбудований Яремою, проіснував менше півстоліття через численні напади турок та татар, візити котрих на українські землі завше були спустошливими. Нове життя вдихнув в розграбований замок останній нащадок роду Вишневецьких Михайло Сервацій. Перший магнат Речі Посполитої, йому належали величезні землеволодіння в Україні, Литві та Білорусії. Він займав найвищі державні посади канцлера і гетьмана литовського. Як сподвижник Івана Мазепи прославився під час шведсько-російської війни. Саме Михайлу Сервацію Вишневецькому маємо завдячувати відновленням та перебудовою в 1720 році Вишневецького замку із оборонного палацу в розкішну світську резиденцію. Будівництво було виконано за участю французьких архітекторів українськими та польськими майстрами в стилі французького ренесансу. Масштабність реконструкцій маєтку була вражаючою. Перетворення зазнали не лише замкові палати, але й уся навколо замкова інфраструктура. Було закладено парк площею 217 га, який складався із двох частин – італійського саду (автор Ф. Бургійон), та англійського парку (автор Д. Міклер). Алеї парку прикрашали альтанка, кам’яні лавочки, декоративні вази та скульптури. На сьогодні збереглися липові насадження кінця XVIII ст. та каштанова алея поч. XIX ст. За межами сьогоднішнього парку розміщується будівля колишньої оранжереї графів Мнішеків. Загалом, сьогодні в парку можна помилуватися більш, ніж 60 видами дерев. Вишнівецький парк є пам’яткою ландшафтної архітектури кінця XVIII ст.

Після реконструкції Вишневецька резиденція ні за розкішшю, ні за мистецьким оздобленням та колекційним наповненням не поступалася маєткам світової знаті. Відтоді палацовий комплекс у Вишнівці став центром світського і культурного життя вельможного панства. Серед замкових колекцій найзначнішими були – вишневецька бібліотека, архів, галерея живопису, меблі, зброя та посуд. Після смерті князя в 1744 році маєток переходить до графів Мнішеків, які доповнили палац вишуканими меблями, дорогоцінними люстрами та картинами. Бенкетний зал був оздоблений 45 тисячами голландських кахлів з ручним малюнком. Графи Мнішеки придбали велику колекцію живопису, лише портретів там налічувалося близько 600. На цьому зірковий час Вишневецького палацу закінчується. Нащадки графів, виховані за кордоном, не оцінили надбання своїх предків, тому вони продають маєток і з найціннішими колекціями емігрують за кордон. Впродовж десятиліть у Вишневецькому замку відбуваються аукціони, на яких розпродують залишки колекційних збірок. Шанс на відродження колишньої слави мав Вишневецький замок на початку ХХ ст., коли його власником став генерал Демидов. Він поновив колекції новими мистецькими творами, але у коловороті подій Першої світової та громадянських воєн цьому відродженню бути не судилося. Друга світова війна лишень прискорила цілковитий занепад резиденції у Вишнівці. Так, в березні 1941 року з палацу Вишневецьких вивезено до Москви найкращі картини, скульптури, меблі, золоті та срібні речі, стародруки і цінну бібліотеку. А потім була пожежа, яка завершила руйнування Вишнівецького замку. Відбудували замковий палац лише у фасадах. В його просторих залах розмістилися Будинок культури, бібліотеки та місцеве ПТУ. 

На сьогодні до комплексу споруд Вишневецького замку належать найстаріша споруда ансамблю – Вознесенська церква 1530 р., залишки валів та бастіонів, підпірні стіни, садиба на території замку з палацом, огорожами, брамами XVIII ст., парк XVIII ст., а також монастир кармелітів, розташований на колишньому підзамчі.

Вишнівецька Вознесенська церква була оборонного типу, мала у вівтарній частині вежу, котра не збереглася. Церква мурована, одноапсидна, однонефна. В крипті церкви знаходяться поховання православних князів Вишневецьких. Саме у Вознесенській церкві відбулися пишні заручини польської аристократки Марини Мнішек з Лжедмитрієм І., котрі своєю авантюрою хотіли змінити історію Московії. 

У 1999 році на базі Вишневецького замку було створено Вишнівецьке відділення державного історико-архітектурного заповідника у м. Збаражі. В 2005 році він став національним. 

Увесь Вишневецький комплекс потребує цілісної реставрації, перш за все, відновлення інтер’єрів палацової частини, які були візитівкою замку. Думаю, що час повертатися до родового гнізда численним колекціям, розпорошеним по цілому світі. Бо без своїх художніх та мистецьких надбань Вишневецький замок - як понівечене тіло без душі. Панове меценати, ви маєте унікальну можливість і державі прислужитися, і ім’я своє увічнити в історичній пам’яті народу, долучившись до реставрації родового гнізда князів Вишневецьких! А вас, любі читачі, уклінно запрошую до знаменитого Вишнівця. Сподіваюсь, що ваші відвідини не обмежаться виключно вишнівецьким базаром. Бо спавді ж не хлібом єдиним…



Джерело: http://novaera.te.ua/
Категорія: Український туризм | Додав: galsite (18.04.2009) | Автор: Наталка Парова Фото Сергія Климен
Переглядів: 4623 | Рейтинг: 4.7/3 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright Asket © 2016