Група змішана: Київ (1), Донецьк (3).

День перший. Білгород-Дністровський.

Першим до Одеси прибуває поїзд з Києва (№9 о 8.48), слід за ним – з Донецька (№95 о 9.17).

Вирішуємо питання з житлом: квартири, яка б підійшла нашій групі не знаходиться; у готелях розрахункова година – 12.00. У кімнатах відпочинку Одеського вокзалу – аналогічно. Приймаємо рішення шукати житло у Білгород-Дністровському. Як варіант залишаємо кімнати відпочинку Одеського вокзалу по 130 грн. з особи в двохмісних номерах.

Поруч з Одеським вокзалом на Старосінній площі кінцева зупинка маршрутки №560 «Одеса-Білгород-Дністровський». Вартість проїзду – 15 грн., тривалість поїздки –1,5 год. Відправляються маршрутки по мірі заповнення: ми чекали лише 15 хв.

Альтернативний спосіб дістатися Білгород-Дністровського – залізницею, щоправда відправлення електропоїздів набагато рідше і тривалість поїздки – 2,5 год. (детальніша інформація на офіційному сайті Укрзалізниці http://www.uz.gov.ua).

У Білгород-Дністровському можна дешево розміститися у кімнатах відпочинку вокзалу (30 грн. з особи), але умови бажають кращого.

Ми розмістилися у міні-готелі «Дворик» (вул. Дзержинського, 67б) по 100 грн. з особи. У номерах душ, туалет, холодна і гаряча вода,телевізор.

Герб Білгород-Дністровського

У місті є ще два готелі: «Русь» (вул. Шевченка, 1) та «Фієста» (вул. Шевченка, 48), але до них ми не заходили.

Карта-план міста М 1:11 000 у наявності (придбана ще у Києві у фірмовому магазині ДНВП «Картографія» на вул. Попудренка, 54).

Білгород-Дністровський (до 1944 року – Аккерман) – районний центр в Одеській області, місто розташоване на Дністровському лимані, за 18 км від Чорного моря, та за 100 км від Одеси. Засноване у 498 році до н.е., населення складає близько 60 тис. чоловік.

Автобусні маршрути покривають усе місто. Від залізничного вокзалу до Аккерманської фортеці можна дістатися маршрутом №8, але ходять не часто. Тому за 10 грн. і 7 хв. на таксі ми дісталися до головного входу фортеці.

Аккерманська фортеця – головна історична пам’ятка міста Білгорода-Дністровського. Будівництво фортеці, яке тривало майже 200 років, завершилося у середині XV століття, коли місто входило до складу Молдавського князівства. Щодо належності фортеці існують різні версії. Одні вважають її турецькою, другі – молдавською, треті – ґенуезькою. У середині XV століття Аккерман мав населення близько 20 тисяч осіб і був одним із найбільших міст Європи. Спорудження цього могутнього бастіону було викликане політичною нестабільністю у краї. Прагнучи убезпечити себе від завойовників, мешканці міста будують могутню кам’яну фортецю – одну з найвидатніших і найцікавіших пам’яток оборонної архітектури середньовіччя. В усі часи фортеця захоплювала, вражала своїми масштабами, які дозволяли у разі нападу захистити населення цілого міста. А її величний вигляд пасував би навіть столиці могутньої держави. Збудована на високому скелястому березі Дністровського лиману з місцевого каменю вапняку, фортеця у плані являє собою неправильний многокутник площею близько 9 га. Піднявшись на боковий майданчик мурів, можна обійти фортецю по периметру й ознайомитися з конструктивними й архітектурними особливостями захисної лінії. Довжина захисних мурів близько 2,5 км; висота мурів і башт – від 5 до 15 м; товщина від 1,5 до 5 м. З півночі фортецю омивають води Дністровського лиману, з решти трьох боків вона оточена глибоким ровом, вирубаним у скелі. У мури було вбудовано 34 вежі, деякі з них мають назви, пов’язані з давніми легендами та переказами – башти Овідія, Пушкіна, Темниця, Комендантська, Скарбниця.

Прапор Білгород-Дністровського

Внутрішніми захисними мурами фортеця поділена на 4 подвір’я (Цивільне, Гарнізонне, Кріпосне і Господарче). Найдавнішою і найзагадковішою є Цитадель (неприступна фортеця в фортеці). Вхід у фортецю з боку міста здійснювався через Головну (Кілійську) браму.

Найбільш небезпечним загарбником у ті часи була Оттоманська Туреччина. Підкоривши усі країни Малої Азії і Балкан, турецьке військо пішло на Північне Причорномор’я. Але на його шляху, прикриваючи вихід на Польщу, Волинь і Поділля, постала неприступна Аккерманська фортеця. Три спроби завоювати її протягом 50-ти років не принесли туркам успіху. І тільки 300-тисячній армії на чолі з самим «володарем світу» султаном Баязетом ІІ вдалося зламати опір оборонців фортеці.

У серпні 1484 року місто було здано на милість переможця. Панування турецьких завойовників тривало тут 328 років. Протягом цього часу запорізькі козаки зробили 22 спроби взяти приступом Аккерманську фортецю і повернути волю християнському населенню міста, але безуспішно. У 1812 р. після тривалої боротьби між Туреччиною і Росією за Бухарестським мирним договором місто відійшло до Російської імперії. У 1932 р. фортеця втратила своє пряме призначення як військово-оборонна споруда, а у 1969 р. її було оголошено історико-архітектурною пам’яткою. Від початку ХХ ст. у фортеці провадяться реставраційні роботи, працюють археологічні експедиції.

Сьогодні Білгород-Дністровська фортеця – це пам’ятка національного значення, приваблива для численних туристів. Тут також відбуваються пісенні фестивалі, мури фортеці «штурмують» у театралізованих виставах, знімаються захоплюючі художні фільми.

Величність і масштабність фортеці вражають. Вартість вхідного квитка – 3 грн. Єдиний недолік, який, власне, притаманний скрізь, – це сміття, що залишили туристи.

Поруч з фортецею знаходиться городище «Антична Тіра». Огляд лише з верхньої площадки.

Далі за маршрутом – Церква Св. Іоанна Предтечі (грецька, XV ст.) і Церква Успіня Пречистої Богородиці (вірменська, XIV ст.).

Будівлі (особняки) ХІХ ст. особливо не вражають, але колишню велич видно.

Парки 2500-річного міста охайні та облаштовані.

Фотографії можна переглянути у фотогалереї.

День другий. Одеса.

Одеса – місто на чорноморському узбережжі України, найбільший морський порт в країні, обласний центр. До 1795 року мало назву Хаджибей. Перша згадка про Хаджибей датується 1415 роком.

Герб Одеси

В Одесу приїжджаємо близько дев’ятої ранку маршруткою з Білгород-Дністровському. Ознайомлення з містом починаємо з Морського вокзалу.

Оце так велич! Масштаби і обсяги роботи вражають. Плюс додається краса сьогодення (на відміну вчорашній величі минулого): розкішні яхти, катера, пасажирські і вантажні судна, готелі, пам’ятники… Безліч контейнерів і навалочних вантажів, кранів і … роботи для транспортників та інших господарських суб’єктів.

В Одесі знаходяться славнозвісні Потьомкінські сходи, що мають 192 сходинки. Вони були збудовані князем Воронцовим, генерал-губернатором Новоросії, Бесарабії та Кавказу, який зробив великий внесок у розвиток міста. Сходи коштували йому 800 тис. рублів та були подарунком на день народження його дружині, Єлизаветі Ксавер'ївні, на той час – першій красуні міста. У радянські часи сходи були перейменовані у пам'ять повстання на броненосці «Потьомкін» у 1905 році (до революції сходи називалися Рішельєвскими). Будівництво цих величних сходів тривало з 1837 до 1841 року. Автором проекту був архітектор Франц Боффо, який ретельно розробив пропорції споруди.

Піднявшися Потьомкінськими сходами, виходимо на Приморський бульвар, – як кажуть, найкрасивіший у місті. Звідси добре видна панорама порту. Уздовж всього бульвару тягнуться прекрасні архітектурні ансамблі.

Помітне місце в культурному житті міста займає Державний академічний театр опери та балету. Його будівля, зведена у 1884—1887 роках, є одною з найкрасивіших у Європі архітектурних споруд. Його портал прикрашають скульптурні групи, що алегорично зображують Комедію та Трагедію. Відвідування цього театру залишає незабутнє враження. Театр є відомим своєю історією. У ньому бували видатні письменники і композитори, на його сцені виступали великі співаки Шаляпін, Карузо, Собінов, танцювала Ісідора Дункан.

В Одесі вражає велика кількість ліпки, архітектурна велич і краса.

Серед парків вражає красотою і величністю дендропарк «Перемога». «Озеро» посеред парку має стабільну глибину (близько півметра) і обрамлене блакитним бортиком. Складається враження, що це такий собі басейн для дітей.

Канатна дорога (біля Пирогівської вулиці) особливо не вражає, хоча й є оригінальним транспортом для підйому (або й спуску) від моря до міста.

Враження чудові. І споглядаючи на тур вихідного дня виникає бажання з часом повторно відвідати Одесу та Білгород-Дністровський, щоб детальніше пізнати таємницю епох…

Фотографії можна переглянути у фотогалереї.

При підготовці матеріалу використані джерела:

1. http://uk.wikipedia.org/

2. Білгород-Дністровський 1:11 000. План міста. ДНВП «Картографія», 2006 рік.

Джерело: http://www.activerest.in.ua