На бідного Хому і дерево пада. Пани: на трьох одні штани, котрий раніше встав, той ся вбрав. Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий. Бідному куди не кинь, то все латкою наверх. Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно. Біда бідному — і вмерти не дають. Бідаку не первина, що ні з чим до млина. Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається. Бідний багатому косить, а сам їсти просить. Бідний буває багатим тільки вві сні. Бідний у праці рветься, багатому черево дметься. Бідний і на тім світі на панів робить: папи будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить. Бідна душа без гроша. Бідний носить, що може, а багач, що хоче. Бідний робить — багатому родить. Бідність не гріх. Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру. Бідному википить, а багатому накипить. Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі. Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить. Бідність показує нам наших приятелів. Бідняк, що грак — з долини та в байрак. Без біди не вмерти. Бог біду дав та й на плечі завдав. Біда без дощу росте. Біда бідного шукає. Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим. Біда бідою їде і бідою поганяє. Біда біду перебуде, одна мине, десять буде. Біда біду породила, а біду чорт. Біда біду тягне. Біда вимучить, біда й виучить. Біда гартує чоловіка, як вода залізо. Біда і вдень не спить. Біда людей єднає. Біда помучить, але і жити научить. Біда красить, як кип'яток рака. Біда куца, а горе чубате. Біда біду бачить по сліду. Біда навчить калачі їсти. Біда навчить і шилом кашу їсти. Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі. Біда — не вода: ні переплисти, иі перебрести. Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть. Біда не спить, але по людях ходить. Біда розум родить і на розум наводить. Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити. Біда тому, хто добра не робить нікому. Біда, що вода: несподівано все до хати приходить. Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере. Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає. Біди і грім не заб'є. Біди ні продати, ані проміняти. Біди не треба шукати — сама прийде до хати. Бідою біді не поможеш. Біду в гості не просять. Біду пустії в двір, а з двору вже не виженеш. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде. Швидко йти — біду найдеш, помалу йти — біда тебе найде. Буде біді кінець, як нас не стане. В біді пізнавай приятеля. Вівсяний хліб, вербові дрова — біда готова. Від меншої біди втікав, а в більшу попав.Для бідного кожні ворота замкнені. До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого —коли кличе. І у Відні є люди бідні. На бідного Макара всі шишки валяться. На бідного Хому і дерево пада. На бідняка камінь і вгору котиться. Ніхто не відає, що бідний обідає. Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися. Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний. У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче. У бідного щодня піст. У бідного тоді неділя, коли сорочка біла. Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив. Як умер біднячок — тільки піп та дячок. Убогому життя, як собаці на перелазі. В убогого все по обіді. На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться. На убогого всюди капає. - Чоловік убогий — то кінь безногий. З хлопами мирно живемо: лани хлопами оремо. З хлопа усі живуть, тому його й скубуть. Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив. Старий хлоп, як старий пес: геть із двору або під лавку! На темного мужика пре злиднів толока. Тягни лямку, поки викопають ямку. Хто тягне, того ще й б'ють. Який кінь тягне, на того й кладуть. Б'юся, як риба об лід, а не бачу свій слід. І в давні літа була біда. Поля, що й курці лапкою нема де ступити. І курці носом ніде клюнуть. Тільки й землі маю, що поза нігтями. Дожився: штани одні, а сорочок ще менше. Дожились до того, що нема нічого. Дожились до того, що хоч серед хати орати. Живемо без змін: багатіти немає змоги,а голіти далі нікуди. Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо. Живу й світа не бачу. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді. Розживемось, як у пастухи наймемось. Розжилась голота коло болота. Привикай, коровко, до житньої соломки. І хвоста нема в дворі. Ні шерстинки в дворі — голий як бубон. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівати. Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить. Шукай добра, біда сама знайде. Далеко йшов, а добра не знайшов. А що нам за теє браться, коли біди бояться.
