Галушка Денис Онисимович народився 30 травня 1902 року в с. Чумаки на Катеринославщині в хліборобській сім'ї. Після закінчення початкової школи працював у батьківському господарстві, з 1924 по 1930 рік служив у Першій кавалерійській дивізії. Затим був направлений на навчання в Інститут червоної професури, після успішного завершення якого працював завідувачем кафедри літератури Харківського педінституту, викладав курс зарубіжної літератури у Харківському університеті, очолював правління тамтешньої письменницької організації. Був членом ВКП(б). Літературною творчістю почав займатися у другій половині 20-х років, його перу належать збірки оповідань "Перший раз на чаті" (1929), "Дні боротьби" (1930), "Рейд ударників" (1931), "Рядовий революції" (1932), "Перші кроки" (1934), монографія "Література на службі оборони радянської країни" (1932) та ін. 17 вересня 1937 року на підставі ордера № 33/3, виписаного Харківським обласним управлінням НКВС, був заарештований як "член контрреволюційної антирадянської і терористичної організації". Слідство не мало аніякісіньких доказів вини Галушки, але, керуючись настановами "залізного наркома" Єжова, з допомогою тортур менше ніж через два місяці добилися "зізнання" заарештованого, що він нібито "входив у терористичну групу для здійснення терористичної акції над членами українського уряду Косіором і Петровським, вербував з аспірантів Інституту червоної професури нових членів організації". Саме ці вибиті на допитах "зізнання" стали основою обвинувального висновку, скомпонованого помічником оперуповноваженого IV відділу УДБ Друшляком для передачі судово-слідчої справи на розгляд Російської колегії Верховного Суду СРСР. Виїзна сесія без участі звинувачення і захисту, без виклику свідків відбулася 30 грудня 1937 року. В останньому своєму слові Денис Онисимович просив об'єктивно розібратися в висунутих проти нього звинуваченнях, проте голос його, як і інших приречених, не був почутий. Як і планувалося заздалегідь, винесли стандартний для тих часів вирок - розстріл із конфіскацією майна. 31 грудня 1937 року Д. Галушку розстріляли в харківській тюрмі. Його ім'я надовго було викреслене з літератури. У серпні 1957 року на клопотання Спілки письменників України судово-слідча справа Галушки Д. О. була переглянута Верховним Судом СРСР і припинена за відсутністю складу злочину. Вирок Військової колегії від ЗО грудня 1937 року скасовано. Денис Галушка реабілітований посмертно.
