Зорін Володимир Петрович (Валентин Пащук) народився в 1904 році в степах Бессарабії в сім'ї цигана. З дитинства водив отари з батьком-чабаном, які належали багатіям. Мужній, сміливий хлопець брав участь у громадянській війні, 1919 року став членом більшовицької партії. Пізніше закінчив школу червоних старшин у Харкові. Обрав шлях літератора. Працював у редакції газети "Вісті". В 1929 році видав нарис "Циган на Україні" й відтоді активно виступав у літературі. Одна з основних тем творчості В. Зоріна - громадянська війна на півдні України, утвердження Радянської влади в придністровських степах. Події революційної пори, перебіг соціально-політичних процесів і місце в ній трудящих мас він художньо осмислив у збірках оповідань "На Дністрі" (1930) і нарисів "Героїка партизанська" (1931), у книзі "Дністер оповідає" (1933). Свого часу користувалися успіхом книжки В. Зоріна "Ром. Оповідання" (1932) і "Ром. (Повість)" (1934) - художні оповіді про життя циган. Ці твори витримали повторні видання, буди відзначені першою премією літературного конкурсу, що його проводив Наркомос УРСР. У 1937 році творча праця Володимира Зоріна була нагло перервана: майстри фальсифікаційних справ у слідчих підрозділах НКВС позначали його тавром "ворог народу". Того ж року життя письменника обірвалося. 1957 року В. Зоріна було реабілітовано посмертно.
