До джерела святої Анни - Український туризм - Каталог статтей - Галицький сайт

Галицький сайт
Неділя, 04.12.2016, 10:07

Офіційний сайт Галицьких студентів

Меню сайту

Розділи новин

Цікаве і корисне [100]
Український туризм [55]
Афоризми і "крилаті" вислови [50]
Прислів’я та приказки [24]
Обряди, звичаї [3]
Українське народе...Пізнавай СВОЄ:)
Різне [13]
всяке інше
Кумедне [23]
гумор і кУмедії
Цікаві факти [50]
Кохання [36]
про любов
Біографії [119]
"Біографії"
Статті відвідувачів [0]
Тут розміщаються статті, розміщені користувачами сайту

Реєстрація

Вітаю Вас, Гість!

Пошук

Друзі сайту

Реклама

Замовляйте рекламу на Галицькому сайті!!!!

Здається 1 кімнатна квартира ПОДОБОВО.

Статистика


Онлайн разом: 1
Гості: 1
Користувачі: 0

Міні-чат

Наше опитування

Ви за вступ України до
Всіх відповідей: 161

Головна » Статті » Український туризм

До джерела святої Анни
Схема маршруту

Це трьохденний похід по маршруту Дубно- Рудня-Почаївська - Онишковці розрахований на туристів з 10 років, які мають мінімальні знання з туристської підготовки.
Маршрут розпочинається від залізничного вокзалу м. Дубно, від якого туристи електропоїздом відправляються до станції Рудня-Почаївська. Від станції Рудня-Почаївська до села Онишковці починається активна частина подорожі. Довжина переходу – 12км.
Спочатку туристи ідуть на схід до лісового масиву, а потім повертають на лісову дорогу ( азимут 140º ). Через 3 км буде видно село Кам’яна Верба, в яке без необхідності можна не заходити. Далі маршрут пролягає через хутір Дубовиця ( на мапі Заборки). Перед цим хутором на півдні можна зауважити Божу гору. За Дубовицею мандрівники проходять ліс, а потім необроблюване поле в сторону нафтопроводу, а далі на південний схід, вздовш трубопроводу потрапляють в урочище Новаки, недалеко від церкви Праведної Анни. Там, біля річечки Зелений Струмок можна стати на ночівлю.
На наступний день можна здійснити радіальний вихід на Божу гору (366м). Довжина переходу 9 км, на південь від джерела святої Анни. З вершини цієї гори добре видно купола Почаївського храму. На Божій горі б’є джерело холодної води з домішками мінеральних солей. Ця вода вважається цілющою і шанується віруючими як наділена особливими властивостями. Неспроста біля джерела вивершена православна каплиця, є невеличкий басейн для прийняття оздоровчих купелей. Але підніматися сюди доводиться крутими схилами, понизаними старезними кореневищами. Ще одна печерна каплиця, є на самій вершині цієї порослої старими деревами гори. Вона славиться й численною рідкісною рослинністю – ботаніки нарахували їх понад 280 видів. Привертає увагу низька неглибока печера, зі стелі якої зрідка скрапує вода, - ймовірно, використовувалася вона ше як дохристиянське капище.
Гілки дерев уздовж стежки, що веде до джерела, в будь-яку пору року прикрашені барвистими стрічками – так паломники нагадують про своє відвідання шанованого місця, з надією ще колись побувати тут.

Історія джерела Святої Анни

На відстані одного кілометра від села Онишківці, біля місцевого кладовища знаходиться церква на благодатних джерелах, що витікають із крейдяного підвищення.
Легенда твердить, ніби тут провалилась у підземелля церква, а на її місці стали бити цілющі джерела, і що ніби тут знайдено святу ікону, перевезену ченцями до Почаєва. Цілющі властивості джерельної води з Онишковців відомі ще з 16 століття.
В 1853 році на добровільні пожертвування була побудована каплиця на місці старовинної. У 1887 році на пожертвування 100 карбованців був зроблений кам’яний підмурівок під каплицею, а з боку крейдяного підвищення змурована кам’яна стіна.
У цій каплиці була головна святиня Онишковецького приходу. Ікона Богоматері написана в отрочому її віку, в молитвеному положенні зі складеними на грудях руками, попираючу голову змія спокусника.
За місцевим переказом, побудову тут каплиці викликали такі обставини. Колишній власник села Онишковців Скорбник захворів на важку хворобу і на лікарів витратив багато коштів з свого маєтку. Турбуючись про своє життя і не сподіваючись на допомогу людську , він звернувся накінець на допомоги Божої. У глибокому смиренні зі сльозами став молитися удома перед образом Богоматері, просив її заступництва у відпущенні йому гріхів і зціленні від хвороби. У сні йому з’явилася небесна заступниця, пообіцяла йому виздоровлення, коли він побудує для неї невеличку каплицю. Саме вона вказала місце для побудови каплиці, де, як розповідають, значно раніше цього бачили Богоматір, яка з’явилась у сяйві вечірнього часу і звеліла Скорбнику перенести туди із його дому ікону, перед якою він отримав зцілення.
Втішений небесним видінням і відчувши полегшення в тілі від хвороби, Скорбник зразу ж побудував на вказаному місці каплицю і переніс туди з хресним ходом із дому образ Цариці Небесної.
Незадовго після цього Скорбник віддав маєток Онищковці іншому власнику, а сам переселився жити в село Стовпець, котре дісталось йому у спадок. Переїджаючи, він хотів забрати з каплиці ікону Богоматері як дорогоцінний дар і згадку про дивну подію в його житті. Посланий ним хлопчина взяв ікону і вже хотів вийти із каплиці, але, як переказують, якась невидима сила перегородила йому вихід із каплиці. Його охопив страх, ноги і руки скорчило йому так, що він став плакати і не міг ікони поставити на місце.
Звістка про чудо Цариці Небесної дійшло по околиці, і сюди стали щораз більше приходити за допомогою знедолені люди.
Незабаром після цього сталося друге чудо зцілення хворого після молитви перед чудотворною іконою Божої Матері Онишковецької. Римар, спеціаліст з виправлення шкіряних виробів, житель містечка Почаєва на прізвище Дифтер дуже був розбитий паралічем, так що не відчував ні рук, ні ніг. Тяжко страждаючи, хворий сердечно побажав поїхати в село Онишковці і помолилися перед чудотворною іконою. Бажання хворого було виконано, його привезли до Онишковців і на простирадлі внесли всередину каплиці. Після щирої молитви перед чудотворною іконою хворий відчув полегшення і із каплиці вийшов уже сам, без допомоги, зовсім здоровим. Дякуючи за своє зцілення, він, не маючи грошей, подарував п’ятдесят шкір, котрі були продані, а використані гроші були використані на потреби каплиці.
Протягом багатьох років Божа Матір через чудотворну ікону в Онишковецькій каплиці надавала свою благодатну допомогу тим, хто вірив в її чудодійну силу. Так:
1) Священик села Лисина Дубенського уїзду (тепер Млинівського району) Іларіон Белеццькій відвідав в червні 1890 року село Онишковці, щоб помолитись перед чудотворною іконою про зцілення хворої дочки, і повідомив місцевому священику про чудесне зцілення хворї після молитви перед чудотворною іконою.
Вдова , селянка Лисина, Марія Іллівна Корольова була дуже покусана собаками, рани були такі великі і глибокі, що незважаючи на старанне лікування лікарів, рани не загоювались протягом двох років. Приїхавши в Онишковці в 1899 році, хвора широ помолилася перед чудотворною іконою і після молитви занурилася у воду під каплицею, незважаючи на попередження, що їй може бути гірше від купання в холодній воді. Але, на велику радість, хвора в той же день відчула значне полегшення і через короткий час стала зовсім здорова.
2) Священик села Карабіївки, Старокостянтинівського уїзду,
о. Софроній Ленчевський, як сам він розповідав, в дитинстві страждав від тяжкого болю ніг, був позбавлений змоги не тільки ходити, але і переставляти ноги. Батьки його, за порадою людей. Привезли в село Онишковці помолитись перед чудотворною іконою, занурили його у воду під каплицею, і він, на велику радість батькам, зразу ж відчув себе здоровим.
3) Псаломник села Білокриниці Бордючевський в травні 1890 року в присутності священика села Сатанова розповідав, що сліпа родичка його Анна Кошинська після молитви її самої і батьків її перед чудотворною іконою в Онишковецькій каплиці прозріла.
4) Селянка села Загєць Кременецького уїзду приїхала в травні 1899 з чоловіком, дванадцятирічною дочкою і дворічною хворою дочкою на поклоніння чудотворній іконі в Онишковецькій каплиці і місцевому священику розповіла, що декілька літ вона була настільки хвора на ноги, що, приїхавши в село Онишковці, не змогла сама злізти з воза. При допомозі людей увійшла у каплицю і потім занурилась у воду. Після щирої молитви перед чудотворною іконою вона поїхала додому і по дорозі відчула полегшення своєї хвороби. Коли приїхала додому, то зовсім скоро стала здоровою. Дванадцятирічна її дочка ще в маленьких літах, будучи небезпечно хворою, була привезена нею і її чоловіком в Онишковецьку каплицю і після щирої молитви перед чудотворною іконою отримала зцілення від своєї хвороби.
Ці і подібні чудеса від чудотворної ікони Божої Матері приводили людей кожної наступної після повного місяця суботи для поклоніння онишковецькій святині. Особливо багато людей збиралося на свято Святої Трійці і Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
Під час 1 світової війни жителі села Онишковців були біженцями. Біля села проходила лінія фронту, ще збереглись залишки австрійських окопів, де членами турклубу “Едельвейс” було знайдено 14 австрійських підков.
Каплиця, як і Свято-Троїцький храм, австрійськими вандалами була повністю розібрана на фронтові укріплення. З цього часу безслідно зникли невідомо куди і головні святині ікон Богоматері. Чи спалили їх австрійські солдати, чи, можливо, забрали з собою, як із Козацьких могил 16 картин художника Їжакевича.
Після війни селяни повернулися додому в Онишковці. У 1920 році Волинь і село Онишковці увійшли до складу Польші. Тоді на кошти селян і богомольців була збудована, десь у тридцятих роках, на місці розібраної австрійцями, нова каплиця. Фундамент був зроблений у вигляді склепінь з двома коридорами під каплицею, по котрих бігла благодатна вода із джерел. Нова дерев’яна каплиця була значно менша від попередньої. Члени турклубу “Едельвейс” знайшли на польському сайті фото освячення дзвонів до каплиці, яке вміщене в додатку.
У 1959 році на початку літа ця каплиця була закрита. Вся святиня із каплиці була перевезена в Онишковецьку церкву, а саму каплицю, на зроблених санях, перевезли трактором в село Берег. Поставили її недалеко від церкви, щоб відкрити в ній буфет. Але ніхто не наважувався бути там продавцем, її через рік розібрали і продали в м. Дубно, якомусь чоловікові на його потреби.
На місці зруйнованої каплиці богомольцями була поставлена каплиця у вигляді пам’ятника, а біля неї розставлені ікони, де постійно відбувалося богослужіння і молитва. Навколо джерел було гарно обсаджено туями.
Про цей ганебний вчинок радянської влади до святого місця написав у своєму вірші “Святої Анни джерело” відомий дубенський поет Сергій Рачинець.
Святої Анни джерело-
Сюди вторована дорога-
До нього завжди йшло село.
Та й з всіх усюд ішли до нього.
Йому молилися не раз.
Свій біль знімаючи і втому,
Гаряче літо (про запас)
Черпало гучність в нім для грому.
Вода ж бо справді дзвінкова,
В ній прохолода - невсипуща,
І пам’ять роду вікова,
Що дні і ночі йшла в грядуще.
Але – як страшно – не впізнав!-
Те джерело земне навмисно
Чиясь байдужість мовчазна
Смертельно каменем притисла,-
І як тепер знайти
Життя найменший порятунок,
Цілющий, в чаші доброти,
Давати спраглому свій трунок,
Коли пече вогнем душа,
Ковтнувши труту яничара...
Тож був би вартий я гроша,
Якби і досі ще мовчав я,
Якби мій гнів, як Еверест,
Не піднімався круто вгору-
Несімо, люди, свій протест
Отим, хто втратив навіть сором,
Бунтуймо, якби не було,
Не зачиняймося в сум’ятті-
Святої Анни джерело –
Не забуваймо – наша святість.
Але не зламали животік тортури. Джерельна вода утворювала потужний струмок, котрий своєю свіжістю оживляв ставки Берегівського рибогосподарства. Коли засипали джерела, то в ставках стала гинути риба. Тоді поряд із засипаними джерелами вирили канаву, з котрої знову пішла вода у ставки.
Знедолений люд після молитви занурювався в цій воді і відчував Божу допомогу.
Так продовжувалось до часу перебудови. Утворилась незалежна Україна. Стараннями онишковецьких селян були очищені знеславлені і зруйновані Святі джерела.
На кошти жителів Онишковців, сусідніх сіл і завдяки щедрій допомозі місцевого колгоспу, його голови Володимира Миколайовича Бирчуна та значними стараннями онишковецької жительки Лідії Бойчук, на джерелах був зроблений фундамент із бетонних блоків і плит у вигляді трьох коридорів, по которих знову побігла джерельна вода.
У 1991 році була закінчена нова кам’яна церква на честь Праведної Анни і освячена Архієпископом Рівненським і Острозьким Іринеєм. На самих джерелах був зроблений дерев’яний поміст, пізніше замінений бетоними плитами, і поставлений цементний круг для освячення і черпання води. З південного боку церкви зроблений басейн, в котре після молитви занурюються люди. З північного боку змурована стіна у вигляді іконостаса, на якій розміщені ікони, написані художником-священиком с.Лішні Кременецького району о. Сергієм.
Біля джерел побудовані роздягальні і закриті купальні.
В 2000-му році тут відкрився жіночий скит Свято-Миколаївського жіночого монастиря, що в с. Городок Рівненського району. До джерела побудували асфальтову дорогу. Тут мають побудувати великий монастир.
Цивілізація наступає. Поруч йде жвава торгівля, працює кафе. Вже зранку тут людно, а ближче до обіду підїзджають десятки комфортабельник автобусів з прочанами з України, Росії, Білорусії, Молдови і інших зарубіжних країн. Прилегла територія прямо запруднюються людьми. І кожен з приїжджих хоче взяти з собою подай пляшечку з цілющою водою.
Одним із секретів цілющого джерела є наявність в ньому срібла і кременю. Іони срібла мають бактерицидні властивості.
Кремінь в перекладі з грецького означає скеля. Органічні рештки у кремені – це біокаталізатори, здатні переробляти енергію світла і в десятки тисяч разів прискорювати окислювально-відновні реакції. Звичайна водопровідна вода, оброблена кременем, перетворюється на ефективний профілактичний засіб, консервується на довгі роки.
Ця вода теж бактерицидна, зокрема, згубна для віруса грипу, дуже швидко зупиняє зовнішню кровотечу, за 2-3 хвилини тамує зубний біль, дуже ефективна при ангіні і нежиттю, парадонтозі, за кілька днів усуває кількарічну печію, нормалізує роботу тонкого й товстого кишечника, ефективна при хронічних захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки. Кременева вода може знижувати рівень цукру у крові, виводити пісок з жовчого міхура та нирок, впливати на нормалізацію функції печінки та нирок, поліпшувати обмін речовин, значно поліпшувати загальне почуття.
Археологічні пам’ятки с. Онишковці
Поселення 10 - поч. 11 століття відкрите туристами-археологами турклубу “Едельвейс”, знаходиться на західній околиці села в урочищі Новаки за 100м на захід від джерела Святої Анни на піщанній дюні лівого берега річки Зелений Струмок – лівої притоки Ікви. Поселення майже повністю знищено кар’єром. Вдалося дослідити два житла і зібрати значну кількість артефактів. Декілька посудин вдалося відновити повністю, деякі частково. Горщики ранньогончарні, на них виявлено відбитки пальців гончара. Також виявлено фрагмент ліпної посудини з ручкою, частину глиняної сковорідки, пряслице з глини, два залізних ножі.
За 100м південь від магазину “Яна”, на схилі лівого берега р. Зелений Струмок знаходиться стоянка періоду мезоліту - енеоліту.
Довідкова інформація

Продовольчі магазини по маршруту знаходяться на залізничній станції Рудня-Почаївська, в селах Кам’яна Верба, Онишковці. Біля церкви Праведної Анни також є кафе.
На маршруті покриття мобільних операторів Київстар і МТС стабільне.
Розклад руху автобусів з Онишковців
На Рівне 6.00. год., 12.00. год. ( по будням), 14.30. год. ( у вихідні).
На Дубно 7.00. год., 9.00. год., 14.45. год.
Розклад електропоїздів з Дубно через Рудню-Почаївську 2.45год.,
9.23 год., 13.40 год., 19.13 год., 22.17 год.

Використана література
1. Моліс М. 900-ліття православ’я на Дубенщині. Дубно. 2000р.
2. Теодорович Н.И. Историко-Статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 2. Почаев. 1888 г.


Джерело: http://tured.ucoz.ua
Категорія: Український туризм | Додав: galsite (21.09.2009)
Переглядів: 3341 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright Asket © 2016