Шпоргалки з екології

1. Предмет вивчення екологiї
Екологiя - це наука, яка вивчає вiдносини органiзмiв (особин, популяцiй, бiоценозiв i т.п.) мiж собою та з навколишньою неорганiчною природою, загальнi закони функцiонування екосистем рiзного iерархiчного рiвня, середовище мешкання живих iстот (включаючи людину). Посилення впливу людини на природу надає все бiльшої гостроти екологiчним проблемам взаемодiє людини та природи, людства та бiосфери.Екологiя як наука сформувалася в серединi ХIХ столiтгя, коли виникло розумiння, що не тiльки будова та розвиток органiзмiв, але i їх взаемовiдносини iз середовищем iснування пiдпорядкованi певним закономiрностям. Поняття «екологiя» вперше вжив у 1866 роцi нiмецький вчений Е. Геккель. Воно походить вiд грецьких слiв oikos, що означас дiм, помешкання, мiсце перебування та logos - наука. «Пiд екологiею ми розумiемо суму знань, - писав Е. Геккель, - якi належать до економiки природи: вивчення всiєї сукупностi взасмовiдносин тварини з навколишнiм середовищем як органiчним, так i неорганiчним i насамперед - її дружнiх i ворожих стосункiв з тими тваринами i рослинами, з якими вона прямо чи опосередковано вступае в контакт. Одним словом, взаемовiдносин, що iх дарвiн називас умовами, якi породжують боротьбу за iснування».Спочатку цей термiн застосовувався тодi, коли йшлося про вивчення взаемозв’язкiв мiж рослинними та живими спiльнотами, що входять до складу стiйких та органiзованих систем, котрi склалися в процесi еволюцiї органiчного свiту та навколишнього середовища. Формування екологiї як науки вiдбувалося на початку ХХ столiття, i довгий час вона розвивалася серед бiологiчних наук. Важливу роль у диференцiацiї екологiчної науки вiдiграв ІІІ Ботанiчний конгрес, який вiдбувся 1910 року в Брюсселi. На ньому було вирiшено подiлити екологiю рослин на екологiю особин (аутекологiю) та екологiю угрупувань (синекологiю). Цей подiл поширився також на екологiю тварин та загальну екологiю.Загальна екологiя займасться дослiдженням усiх типiв екосистем. Екологiя рослин. Екологiя тварин екологiя людини та екологiя мiкроорганiзмiв, соцiальна екологiя Екологiя значно розширила предмет свого винчення. Бiльше того, за короткий час, переважно з 60-70-х рокiв ХХ ст., вiдбулася диверсифiкацiя науки.За М. Ф. Реймерсом, екологiя - це: 1) частина бiологй (бiоекологiя), яка винчає вiдносини (стосунки) органiзмiв (особин, популяцiй, бiоценозiв) мiж собою та навколишнiм середовищем, тобто мас той предмет винчення, що його окреслив ще Е. Геккель; 2) дисциплiна, яка вивчас загальнi закони функцiонування екосистем рiзного iсрархiчного рiвня. Пiд iєрархiєю розумiють розташування елементiв, регiонiв, систем ступiнчастим рядом. На кожному щаблi (або рiвнi) внаслiдок взасмодiї з навколишнiм середовищем (енергiєю та речовиною) виникають характернi функцiональнi системи; 4) сфера знань, яка розглядає деяку сукупнiсть предметiв i явищ пiд кутом зору суб’єкта чи об’єкта (здебiльшого живого i за участю живого); спецiалiзованi екологiчнi науки, якi розрiзняються за об’сктом та предметом дослiдження. Бiоекологiя Аутекологiя Синекологiя демекологiя. На долю екологiї випало завдання розробити новi, науково обгрунтованi методи, що виходять з iде збереження бiосфери планети.