Приказки та прислів'я: про сміливість та про рідний край
Приказки та прислів'я: про сміливість та про рідний край
*** Чия відвага, того й перемога.
*** Сміливим відвага володіє.
*** Сміливість города бере.
*** Смілість бере города і кріпості.
*** Сміливий наскок – половина спасіння.
*** Сміливого і куля не бере.
*** Де відвага, там і щастя.
*** Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати!
*** Або полковник, або покойник!
*** Хоч голова в кустах, хоч груди в хрестах!
*** То не солдат, що генералом не думає бути.
*** То не козак, що отаманом не думає бути.
*** Добрий козак баче, де отаман скаче.
*** Щирий козак ззаду не нападає.
*** Один солдат в полі не воїн.
*** Голими руками не битись с ворогами.
*** Без зброї слабі й герої.
*** Не лише силою треба боротись, а й умінням.
*** Без ради й військо гине.
*** Без доброго командира військо – отара.
*** До булави треба й голови.
*** Кожному мила своя сторона.
*** Нема в світі, як своя країна!
*** За рідний край, хоч помирай!
*** Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.
*** Нуте, браття, або перемогу добути, або дома не бути.
*** Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка.
*** Козак коли не п’є, то ворогів б’є, а все не гуляє.
*** Висипався хміль із міха, та наробив ляхам лиха. (Прислів’я виникли за часів визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. і спрямовані проти польсько – шляхетських загарбників. Тут і далі слово «лях» - пан, польський шляхтич)
