Існує три основні версії походження візитівок. Згідно однієї з версій, візитні картки з'явилися в стародавньому Китаї, в II столітті до н.е. Китайські чиновники зобов'язані були мати картки на червоному папері з написаними на них ім'ям і посадою. Також було прийнято посилати картку разом з дарами. На таких картках писалися побажання успіху, здоров'я і ім'я дарувальника.
Перша офіційна згадка про візитну картку відноситься до епохи короля Людовіка XIV. Візитна картка являла собою гральну карту з ім'ям візитера. З Франції походить назва візитної картки – від французького слова “vizite” – візит.
За часів Катерини Другої візитні картки з'явилися в Росії. Поступово вони стали невід'ємним атрибутом світського життя. Виготовлення візиток стало особливим мистецтвом, яким займалися кращі гравери. Перша друкована візитна картка була виявлена в Германії і датувалася 1786 роком. З бурхливим розвитком промисловості і банківської справи візитна картка стала предметом ділового етикету. Дизайн візитних карток став більш строгим. Найбільшого розповсюдження візитні картки набули в Америці.
З книги «Правила светской жизни и этикета. Хороший тон. Сборник советов и наставлений»:
... картки дають велику зручність, коли особа, яку відвідували, відсутня, в цьому випадку картка свідчить про те, що ви бажали виконати борг чемності і ввічливості. До того ж картки мають подвійну вигоду, вони задовольняють вимоги світської пристойності і зберігають час. Жінки користуються ними так само успішно, як і чоловіки. У багатьох випадках, а особливо у великих містах, картки позбавляють від особистих візитів, цілком замінюючи їх. ... потрібно посилати свою картку кожного разу, коли отримано повідомлення про народження, або весілля в знайомому сімействі. Також треба посилати картку всякий раз, коли вами прийняте запрошення на обід, вечір, бал або концерт. ... коли роблять візит і не знаходять вдома господарів, то залишають свою візитну картку швейцарові або слузі, причому загинають один з куточків з лівого боку картки, цей загин означає, що ви були особисто, але не застали господаря вдома. ... чоловічі візитні картки зазвичай більші і ширші, ніж жіночі. ... візитні картки посилаються поштою в незапечатаних конвертах.
Зберігання візитівок
Чоловіки зберігають візитні картки у внутрішній кишені піджака, жінки - в спеціальній візитниці, яка теж сама по собі є предметом іміджу. Крутити в руках отриману візитку, м'яти її і тим більше засовувати в задню кишеню брюк - вірний шлях до занапащеного контракту.
У будь-якому випадку, рекомендується зберігати візитівки у візитниці. Якщо постійно носити візитки в кишені брюк і т.п. - то в будь-якому випадку у Вас будуть зім'яті куточки, візитівка виглядатиме пошарпаною і неакуратною, що негативно позначиться на Вашому іміджі.
Види візитівок
Розрізняють такі види візитівок: Особиста візитна картка. Як правило вона містить ім'я і прізвище власника. Телефонні номери, посади, адреси в ній не обов'язкові. Характеризується достатньо вільним стилем виконання.
Ділова візитна картка. Тут обов'язково указуються ім'я, прізвище, посада, назва і реквізити компанії, використовується фірмовий стиль компанії, логотип і т.п., строгий дизайн.
Корпоративна візитна картка. Як правило не містить імен і прізвищ. У ній указується сфера діяльності фірми, перелік послуг, контактні телефони, карта проїзду, адреса веб-сторінки, використовується фірмова символіка. Така візитка несе рекламний характер, в основному використовується на виставках. Часто їх роблять двосторонніми, або книжечкою.
Мова візитівок
Візитівка бажано повинна бути односторонньою, щоб людина могла робити записи на чистій стороні. Тобто візитівка може бути використана для передачі потрібної інформації за допомогою спеціальної міжнародної символіки. Позначення пишуться на зворотній стороні візитівки в лівому нижньому кутку олівцем. P.F. (pour feliciter) - “щоб поздоровити” P.F.N.A. (pour feliciter le Nouvel An) - “щоб поздоровити з Новим роком” P.R.N.A. (pour remercier et pour feliciter le Nouvel An) - “щоб подякувати і поздоровити з Новим роком” P.R. (pour remercier) - “щоб подякувати”. Висилається протягом 24 годин на знак подяки за отриману візитку. P.C. (pour condoleance) - “для співчуття” P.P.S. (pour rendre) - “в знак прощання” P.P. (pour presenter) - “дозвольте відрекомендуватись”. Такий напис висилається тому, кому Ви бажаєте бути представленим, але тільки з карткою третьої особи вже знайомої з тим, кому Ви хочете представитися. P.F.C. (pour faire connaissance) - вираження задоволення від знайомства
Правила вручення
Першим візитку дарує підлеглий начальникові, чоловік жінці.
Візитку виймають із зовнішньої нагрудної кишені піджака. Жінка наперед кладе візитку в сумку, кишеньку, блокнотик.
Під час знайомства першим вручає свою візитну картку той, чиє посадове положення або ранг нижчі. Якщо партнери знаходяться на одному посадовому рівні, першим вручає свою візитну картку той, хто молодший за віком. Якщо ж посадове положення і вік партнерів однакові, першим вручає свою візитку той, хто ввічливіший. При поїздці за кордон процедура спрощується, оскільки в цьому випадку першими візитну картку вручають господарі.
Візитну картку прийнято подавати партнерові так, щоб він міг відразу прочитати текст. Потрібно також виразно вимовити ім'я і прізвище, щоб партнер міг більш-менш запам'ятати їх вимову. Під час переговорів візитівки краще покласти перед собою, щоб не помилятися в іменах. Проте заглядати в них потрібно непомітно, відкрито читати ім'я співбесідника вважається поганим тоном. Це може бути сприйнято ним як неповага, а ви прославитеся поганими манерами.
У різних країнах існують свої правила по подаванню візитної картки. Згідно традицій Південно-Східної Азії це, як правило, робиться двома руками, а текст візитки повинен бути звернений до того, кому вона передається. Брати візитку також бажано двома руками. У арабських країнах у жодному випадку не можна давати візитку лівою рукою, оскільки ліва рука у мусульман вважається нечистою. Візитну картку прийнято вручати особисто, але вона може бути послана кур'єром або шофером. Не рекомендується, але допускається відправка візитівок поштою. Якщо візитівки, адресовані декільком людям, відправляються у фірму поштою, то у верхньому лівому кутку візитівки пишеться прізвище того, кому вона призначена.
Візитівки, що привозяться адресатові особисто власником, загинаються відповідно до місцевої традиції. У нашій країні прийнято загнути, а потім розпрямити правий верхній кут візитки або праву сторону по всій ширині. Прізвище того, кому дається візитка, не пишеться. Вручати її з відчуттям подяки особисто адресатові не прийнято. Серйозним порушенням правил етикету вважається ситуація, коли людина не впізнає ділового партнера, з яким колись обмінялася візитними картками.
Всі отримані візитки доцільно систематизувати по сфері діяльності їх власників або за абеткою. Для їх зберігання зручно використовувати спеціальні візитниці. Аналіз зібраних візиток може дати додаткову інформацію про статус власника візитниці, організацію, яку він представляє.
Виправляти на візитівках телефони, що змінилися, можна, просто закреслюючи старі і написавши зверху нові. Але у жодному випадку не можна виправляти посаду, в цьому випадку доцільно замовити нові візитівки.
Візитівки ніколи не повинні “раптом” закінчитися! Якщо в Росії або у Франції до відсутності візитки при веденні переговорів партнер віднесеться поблажливо і просто запише інформацію на листі паперу, то в Японії бізнесмен, який вибачається, що у нього кінчилися візитки, повністю себе компрометує. Співбесідник сприйме це або як несерйозність людини, або, що ще гірше, як неповагу до себе.
