Чимало шотландцiв переконано, що Понтiй Пiлат — їхнiй краянин. Принаймнi, так повiдає легенда про найстарiше на туманному Альбiонi дерево — тис, пiд яким нiбито i народився вiкопомний євангельський антигерой. Вiн i пiзнiше, хлопчиком, буцiмто полюбляв сидiти й гратися в затiнку тиса. Цiкаво, що пiд тим деревом могли б гратися не лише жорстокий п’ятий прокуратор Iудеї, а й пророк Мойсей укупi з патрiархом Авраамом. Адже, за свiдченням ботанiкiв, унiкальному тисовi — п’ять тисяч рокiв! Утiм, гiпотезу стосовно благочестивих бiблiйних мужiв слiд вiдкинути апрiорi: серед усiх європейських народiв побутує думка, що з-пiд крони тиса на свiт Божий не з’являється нiчого доброго... Це дерево i справдi отруйне, навiть смертоносне, якщо пожувати глицю або погризти кору...
Чого не скажеш про дуб — священне i улюблене дерево європейцiв. Його можна гризти скiльки завгодно. Та й сучасну розчинну каву насправдi виготовляють зовсiм не iз кавових бобiв, а з дубової кори... Втiм, так було не завжди. Тому в лiсах Великобританiї й дотепер ростуть два пiвторатисячолiтнi велетнi, пiд якими друїди приносили свої жертви, а звитяжний Робiн Гуд скликав товариство на раду. А всього у Сполученому Королiвствi дбайливо охороняються 22 тисячi старих дерев!
До речi, в Українi їх не менше. Варто згадати хоча б тисячолiтнiй дуб у Холодному Яру на Черкащинi. На превеликий жаль, патрiархiв наших лiсiв та паркiв не стiльки охороняють, скiльки знищують — за статтею «старi та хворi». I навiть не задля кави, а просто на дрова... Тому точних адрес їхнього зростання не подаємо: борони Боже, довiдаються корисливi українськi чиновники, якi чи то з дуба впали, чи пiд тисом народилися...
«Та-та-та-танцi!..»
Як вiдомо, у декого перед польотом так трусяться жижки, що хочеться негайно повернути квитки i мiцно пристiбнутися вдома, на надiйному диванчику. Iнодi справа заходить так далеко, що повiтрянi перевiзники зазнають збиткiв. Вiдтак двi французькi авiакомпанiї вирiшили заспокоювати пасажирiв за допомогою танцiв. Влаштовують дискотеки, певна рiч, не в самих лiтаках, а в залах очiкування аеропортiв. У програмi — танцi народiв свiту: летиш до Грецiї — розучуй сиртакi, до Аргентини — танго, до Австрiї — звiсно, вальс. Величезне дзеркало допомагає мандражистам точно повторювати рухи за вчителем. А щоб уроки не заважали iншим, смiливiшим лiтунам, танцюристам видають бездротовi навушники, звiдки й лунає акомпанемент. I тiльки з Україною виникає проблема — хоч рейси вiдмiняй. Для нашого гопака в їхнiх аеропортах замало мiсця…
Не гарячкуйте
На територiї Євросоюзу запроваджено заборону на приготування качки по-пекiнському. Полiтика тут нi до чого. Причиною антигурманного рiшення стало не порушення прав качок, а елементарне пiклування про здоров’я європейцiв. Виявляється, смакота потребує жертв: у повiтрi китайських ресторанiв, що спецiалiзуються на славнозвiснiй стравi, концентрацiя чадного газу в кiлька разiв перевищує європейськi норми. Заборона виглядає цiлком конкретно — в Лондонi та iнших євростолицях не просто насварили винуватцiв, а опечатали всi печi-каструлi, з яких донедавна «вилiтали» смаженi птицi. Саме печi, адже качка по-пекiнському готується при температурi 300 градусiв. У таких умовах вiдбувається вигоряння жиру, внаслiдок чого шкiра (не кухаря, а качки) стає пергаментно-хрусткою, а м’ясо — соковитим i особливо м’яким.
Вiдтак у ресторанiв є вибiр — або скорочувати меню, або ставити на свої каструлi якi-небудь каталiзатори для допалення СО. I бажано мерседесiвськi, а не китайського виробництва.
Дама здавалась в багаж...
Поважна замiжня дама iз Кардифа (Уельс, Великобританiя) злегковажила. При цьому пiдмочила репутацiю не стiльки собi, скiльки декiльком гарячим iспанським мачо. Втiм, нiчого особистого — панi просто злiтала на Канари не зi своїм, а з чоловiчим паспортом, чого прикордонники чомусь не помiтили. Достеменно вiдомо одне: жодного злого умислу з боку мужоподiбної дами не було, вона просто переплутала документи. Не було пiдступiв i з боку працiвникiв аеропорту — все ж таки даму всадовили у салон, а не здали у багаж...
А ось про зухвалого туриста з Нiмеччини такого не скажеш. Адже цей жартiвник, вмонтувавши у свiй паспорт фото улюбленого спанiеля, проїхав без жодних перешкод мало не пiвсвiту!
GPSлон
Незабаром iндiйськi авто- i велорикшi будуть обладнанi системою супутникової навiгацiї. Розпочнуть цю справу зi столицi країни Делi. З огляду на броунiвський рух мiсцевого транспорту, рiшення дуже своєчасне. Щоправда, попервах рикшi отримають звичайнi радiопередавачi — очевидно, аби вони трохи потренувалися «на кiшках». Тi з них, хто виправдає довiру партiї та уряду, будуть винагородженi справжнiми GPS-навiгаторами.
Хоча, на думку опозицiї, в Iндiї тренуватися найлiпше не на дрiбних кицьках, а одразу на слонах. Адже останнi рухаються iндiйськими мiстами i селами значно успiшнiше за людей. I то, не маючи, окрiм хобота, жодних спецiальних пристроїв.
Як замочити японця
Мешканцi країни сонця, що сходить, здавна вiдомi своєю любов’ю до усього смачненького та мокренького. Навiть японськi макаки полюбляють зраночку «прийняти ванну i випити фiлiжанку кави», тобто пiсля споживання бананiв влiзти у гарячi джерела. Проте люди пiшли далi й створили курорт, який поєднав обидвi пристрастi — в буквальному розумiннi. Зокрема в одному з японських аквапаркiв вiдвiдувачам пропонують прийняти ванни з червоного вина, саке, зеленого чаю, кави i навiть... супу з локшиною!
Оформлення вiдповiдає змiсту: над ваннами нависають колосальнi пляшки, чайники i джезви. А супове «джакузi» взагалi виконано у виглядi традицiйної миски, над якою бовтаються палички iз затиснутою локшиною. Залом прогулюється «кухар», котрий сипле у страву iнгредiєнти та пiдливає соус. Часник, сiль i перець — за бажанням клiєнта...
Проте кiнцевий смак бульйону залежить вiд того, хто в ньому плаває — молоденька курочка чи старий кнур. В останньому разi фахiвцi рекомендують спочатку все гарненько випатрати. Iнодi й вiд харакiрi буває якась користь...
Не наступайте пiснi на горло!
У чорнiй-чорнiй Африцi, у далекому Свазилендi — всенародне безсоння. Виннi у такiй гуманiтарнiй катастрофi мiсцевi пiвнi. Рiч у тiм, що у вiдповiдь на зростання цiн на продовольчi товари городяни завели по домiвках птицю. А птиця (в особi своїх найкращих представникiв, тобто самцiв), вiдiрвана вiд сiльського середовища i стурбована яскравими лiхтарями, збилася з ритму i зчиняє гвалт у найнеурочнiший час. Уряд забив на сполох: країна перетворилася на великий курник. Вiдтак державнi мужi дозволили однiй сiм’ї утримувати не бiльше дванадцятьох голiв горлатої худоби, та й то за умови, що серед останньої пiвнiв не буде.
Виняток зробили лише для господи короля. Аби не спав, а думав про народ!
«Рiдна мати моя...»
Вiдпустка — не завжди суцiльне свято. I хоча справжнiй вiдпочивальник має бути готовим до будь-яких проблем, моменти трапляються рiзнi.
Вiдтак один популярний британський сайт iз метою профiлактики опитав англiйцiв стосовно найприкрiших випадкiв на вiдпочинку. Серед типових вiдповiдей були такi: 1) «мене пограбували у Манiлi, у масажному салонi трансвеститiв» (психологи радять вважати втраченi в такий спосiб кошти iнвестицiєю в економiку недорозвинених країн); 2) «пiсля автомобiльної аварiї у Парижi довелося вiдсидiти у кутузцi з краєвидом Ейфелевої вежi» (в будь-якому разi цей краєвид веселiший за внутрiшню поверхню труни); 3) «i досi не знаю, що менi видалили у в’єтнамськiй клiнiцi замiсть апендициту — там нiхто не володiв англiйською» (тiльки б не ампутували почуття англiйського гумору!).
Цiкавою виявилася i реакцiя люду на критичнi ситуацiї. Майже половина мандрiвникiв-невдах телефонують не комусь, а... мамi. До речi, правильно роблять. Адже те, що улюблений номер британської служби порятунку (999) не справляє на телефонну мережу iнших країн жодного враження, для бiльшостi британцiв виявляється несподiваним сюрпризом.
Кiно i нiмцi
Одна нiмецька родина їздить на прогулянки i в гастроном на танку. Засiб пересування обладнаний 30-мiлiметровою гарматою (власник божиться, що в неробочому станi) та 8-сантиметровою захисною бронею. Беруть до танку i дворiчного синочка. З такої причини у салонi встановлено дитяче крiсло, а на корпусi налiплено вiдповiдний знак. Зрозумiло, що переваг у такого «авта» достатньо — тут i прiорiтет на перехрестях, i легке звiльнення улюбленої галявини для пiкнiка вiд небажаних сусiдiв, i невимушене паркування без огляду на автовiдвантажувачi та штрафмайданчики... Єдине «але» — висока витратнiсть пального: 50 лiтрiв на 100 кiлометрiв. Зате грошi компенсуються престижем. Адже в цiлому свiтi на такому танку, окрiм згаданих нiмцiв, їздить лише один колишнiй австрiєць — почесний термiнатор Голлiвуду i всєя Калiфорнiї Арнольд Шварценеггер.
