Цього вікенду наш шлях проліг на північний захід від Львова, до старовинного міста Жовква. Лише 30 км відділяє королівський Львів від його не менш титулованої сусідки. Закладене місто у
XVI ст. поблизу давньоруського поселення Винники (не плутати із сучасним містечком Винники), на торговельному роздоріжжі Галич-Львів-Белз-Холм. Після розпаду Галицько-Волинського князівства ця місцина належала гетьману Станіславу Жолкевському. А згодом король Зигмунд ІІІ дав привілей на розбудову міста та його назву — Жовква. З наданням місту Магдебурзького права Жовква швидко розвивається. Розквіт міста пов'язують з ім'ям одного з найбагатших магнатів Європи, польського короля Яна Собеського, що Жовкву одержав у спадщину від матері 1661-го. Саме цього року він став ще й коронним гетьманом, а 1674-го Жовква, як центр величезних землеволодінь Собеських, стає приватною резиденцією короля.«мертву петлю» і загинув у бою неподалік від містечка, йдучи «на таран». З 1992 року місту повернули первинну назву.
У парафіяльному костелі св. Лаврентія спочиває прах родини Жолкевських: Станіслава, дружини Регіни та їхніх дітей. А також родини короля Яна III Собеського зі спадкоємцями. За чисельністю імен, пов’язаних із цим невеличким містечком, поховань видатних державних осіб Речі Посполитої, костел справедливо називають малим Вавелем (за аналогією з королівським замковим комплексом у Кракові).
Цікаво, що деякі історики стверджують, що саме у Жовкві народився Богдан Хмельницький. Двічі тут бував російський цар Петро І. Першого разу проїздом, прямуючи в Раву-Руськую на перемовини з польським королем. А вдруге він тут затримався з осені 1706-го до кінця весни 1707-го. Тут розробляв план війни зі шведами і до нього приїжджав гетьман Мазепа зі старшинами.
Ідеальному місту — 4 брами
Унікальним є Жовківський замок — королівська резиденція Яна ІІІ Собєського Замок, що виконував функції резиденції і цитаделі, був автономною оборонною системою. Хоча до наших днів у своєму автентичному вигляді він не дійшов: численні перебудови усіх власників змінили цю неприступну колись споруду. Спорудження замку завершено 1606 року. 1606-го на південний схід від замку було закладено звіринець. Якийсь французький мандрівник, відвідавши Жовкву 1688 року, писав, що величезний замковий звіринець, оточений дерев’яним парканом, простягався далеко за місто. Одну половину звіринця займав ліс, другу — луки.
Серед теоретичних праць тогочасних архітекторів, які укладали плани забудови ідеального міста науковці виокремили засади, за якими побудована Жовква. У міських мурах було влаштовано чотири потужні в’їзні оборонні брами: з півночі — Туринецька (найближче село — Туринка), зі сходу — Львівська, з південного сходу — Звіринецька, із заходу — Глинська (Краківська). До нашого часу в автентичному стані дійшла лише Звіринецька брама. Глинську ж розібрали, бо заважала проходу радянської бронетехніки. Це вже значно пізніше її відновили реставратори. З 1692-го до 1699 року на південь від Туринецької брами споруджено оборонну синагогу, квадратну у плані, з численними бійничками. До нашого часу синагога дійшла з невеликою двоповерховою прибудовою у західній частині.
До замку прилягає Ринкова площа — традиційиий центр суспільно-торговельного життя міста. Колись тут проводили, за наказом короля, чотири ярмарки на рік, і ще продавали свої вироби місцеві ремісники, а за вдалий торг підносили кухоль доброго жовківського пива, яке конкурувало із львівським. Проте старовинні рецепти, на жаль, не вберіг час. За радянських часів Жовкву перейменували на Нестерів, на честь відомого авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова, який першим виконав складний пілотний маневр
