1. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА БІЛЯН:
1.Будинок культури,
2.Сільська бібліотека,
3.Загальноосвітня школа,
4.Сільська рада,
5.Церква,
6.Фермерське господарство «---------«
7.Скала,
8.Долини,
9.Гриньків яр,
10.Синий яр,
11.Лиса гора,
12.Рутка,
13.Церква,
14.Попів ланок,
15.Дудків яр,
16.Коровлянка,
17.Памятник « Загиблим воїнам односельчанам»,
18.Памятний знак «Кам’яний хрест»,
19.Памятник «Безневинним жертвам голодомору».

2. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА ВОЛОДІЇВЦІ:
1.Сільська рада,
2.Поліклініка,
3.Машино-тракторний парк, склади,
4.Дитячий садок,
5.Школа,
6.Магазин,
7.Меморіал,
8.Клуб,
9.Памятник загиблим воїнам,
10.Церква,
11.Бетонний міст,
12.р.Мурафа,
13.ГЕС,
14.Джерела,
15.Фонтан,
16.Млин,
17.Олійня,
18.Колишній пивзавод,
19.Колишні ферми,
20.Колишні майстерні,
21.Фігура-памятник Девляшек,
22.Цвинтар.

3. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА МАЗУРІВКА:
1.Турецький міст. (діючий збудований за часів турків)
2.Будівля млина побудованого 100 років тому.
3.Єврейське кладовище (окописько).
4.Мазурівський професійно- аграрний ліцей .
5.Чернівецький райавтодор.
6.Райсільгоспкомунхоз.
7.Агротехсервіс.
8.СП агромаш.
9.ЗОШ № 1.
10.ЗОШ №2.
11.Дитячий садок «Ромашка».
12.Чернівчвнка агро.
13.Районний відділ УМВС.
14. МОГПОД ОДПІ .
15.Санепідемстанція.
16.Пожчастина.
17.Будинок культури.
18.Бібліотеки

4. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА БЕРЕЗІВКА:
1.Будинок культури с. Березівка.
2.ЗОШ 1-3 ступенів.
3.Шкільний музей.
4.Сільська рада.
5.Сільські магазини.
6.Почта.
7.Медпункт
8.Церква православна.
9.Цегельний завод.
10.Річка Мурашка.
11.Ліс Білевий.
12.Господарство сільське КСП Зерно продукт.
13.Кладовище.

5. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА БОРІВКА:
1.Сільська рада.
2.Школи 1 і 2 частини.
3.2 шкільні і 2 сільські бібліотеки.
4.Будинок культури.
5.Клуб.
6.Ставки на 1ч. і 2 ч.
7.Магазини.
8.СТОВ «Росія», «Оріон»
9.Кладовище. (1 і 2 ч.)
10.Церква.

6. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА МОЇВКА:
1.Моївське лісництво.
2.ЗОШ.
3.Моївське ССТ.
4.Фермерське господарство «Діана П.»
5.Парк культури ім..Комарова.
6.Цукрозавод.
7.Будинок культури .
8.Бібліотека.

7. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА СКАЛОПІЛЬ:
1. ГЕС.
2.Ліс
3.Карєр гранітного видобування.
4.Клуб.

8. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА ГОНТІВКА:
1.Школа .
2.Памятник загиблим воїнам.
3.Джерело з якого пив Іван Гонта.
4.Млин пана Ракузи.
5.Дитячий садок.
6.Амбулаторія.
7.Відділ зв’язку.
8.Краєзнавчий музей.
9.Памятник Івану Гонти.
10.Меморіальна дошка Ю. Вольшановському.
11.Ландшафтний парк Глібичок.
12.Джерело з лікувальною водою.
13.Будинок культури.
14.Бібліотека.
15.Сільська рада.

9. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА ШЕНДЕРІВКА:
1.Сільська рада.
2.Школа.
3.Бібліотека.
4.Сільський клуб.
5.ФАП.
6.Магазин.
7.Ліс Білевий.
8.Ставок.
9.Річка Лозова.
10.ФГ «Бекхем»
11. РГ «Шендерівське»

10.ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА БАБЧИНЦІ.

1.Гайдамацький яр.
2.Панський маєток в Новому Житті.
3.Церква святого Пантелеймона.
4.Церква святого Миколая.
5.2 Будинки культури.
6.2 бібліотеки
7.2 сільські клуби .
8.Сільска рада.
9.Почта.
10.Школи ЗОШ і 9 –ти річна.
11.Лікарня.
12. Ліси : сосновий , Лиса Гора, Березовий та Моївський.

11.ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА КОСИ.

1. Млин .
2. Придорожній камінь.
3. Клуб.
4. Школа.
5. Бібліотека.
6. Магазин.
7. Мед.пункт.
8. Церква.
9. Пам’ятник загиблим воїнам.
10.Алея Слави.
11.Тракторна бригада.

12. ТУРИСТИЧНІ МАРШРУТИ СЕЛА ЛОЗОВЕ.

1.Меморіальний комплекс.
2.Будинок культури.
3.Бібліотека.
4.Школа.
5.Православна церква.
6.Памятник воїнам вітчизни.
7.Ощадкаса.
8.Їдальня.
9.2 магазини .
10.Млин.
11.Олійня.
12Медичний пункт.

Обереги села Букатинки

Легенда про заселення Букатинки
На місці, де розташована Букатинка стояло невеличке село хат на сотню. Люди жили тут у постійному страху, бо в той час на Придністров’я часто нападали татари. Боротися з татарами населення не могло бо людей було тоді вже дуже мало. Вони вирішили прорити довгий підземний хід і з допомогою його рятуватися. Хід починався на крутому схилі, що густо поріс чагарниками, а закінчувався в невеличкому ліску, який ріс поруч. І от люди дізналися про наближення великого загону татар. Вони швидко збирали все необхідне і бігли до підземного ходу. Коли татари з диким криком влетіли в село, тут не було жодної душі. Вони здогадались що село подалось у підземелля. Кілька годин вони шукали підземний хід. Обнишпорили всі хати, об’їздили всі навколишні ліски, та так і не знайшли його. Тоді, розлючені, спалили все село. Коли дотлівали останні жаринки, татари вирішили подались геть. Та тут їх увагу привернули круки, що кружляли над ліском, де був вихід підземного ходу. Круки чекали поживи, яка завжди залишалась для них після нападу татар. Вони все зрозуміли, кинулись до тих місць і швидко знайшли вхід та вихід до підземелля. Почалася різанина. Вороги не жаліли нікого. А коли вирізали всіх жителів то сіли на коней і помчали геть далі. Та все ж одна людина залишилась жива. Це був чоловік, козак Бакота. В той час, коли село зазнало нападу, він був далеко в засаді, на охороні кордонів. Чудом врятувалася і його дружина. Її вигнали з підземелля тому, що плакала її дитина і могла видати плачем всіх людей. Вона сховалася над річкою в скелях, що були закриті чагарниками. В тіні і прохолоді дитина заспокоїлась і заснула. Коли вона прийшли в село все вже догарало. В підземному ході всі були порубані на маленькі шматочки, рагу.
Минув час. На місці зруйнованого села виросло нове , але люди не забули про той кривавий день і на згадку про нього назвали село своє Бокатинка на честь козака Бакоти, його дружини та їх дітей. «Була мати та дитинка» а стало Букатинка.
Так кажуть і село Буша названа від вислову «Була Буша та залишилась одна душа». Бо казали люди, що всіх жителів було так само порубано. пошматовано.

Мурафська кам’яна долина – творіння води і часу
Дно весь час змінювалось, пісок то намивався, то утворювались ями, були місця, де вода могла збити з ніг. А ще дно місцями було вкрито великими, слизькими від водоростей каменями, за які можна було зашпортатись і впасти в воду. В піску річки різноманітні ракушки, корінчики, окам’яні кісточки.
Назва річки Мурафи дуже давня і виходить ще з часів давнього Риму. З романської мовної групи, з латині, якщо перекласти на нашу мову вона буде означати приблизно так : “Камінь-вода” чи “Річка-каменю”, або “Кам’яна ріка”, чи навіть “Смерть-вода”, “Мертва-вода”. Вона утворилась в далекі часи і набагато раніше за інші річки Поділля. Колись льодовик стояв на місці міста Вінниця 2,5 кілометра заввишки. Тоді талі води промили цей унікальний каньйон, нанесли товщі піску.
Вчені, коли бурили, знайшли підземну ріку, що тече під Мурафою набагато більша за неї. Наземна ж річка дуже схожа на чарівну долину. Тільки на частині села перепад рівня води більше 1,5–3-х метрів (51м-48м над рівнем моря). Вода з шумом пробивається серед каміння, утворюючи перекати, водоспади, коловороти. Це одна з найкрасивіших річок Придністров’я.
В 20 роки минулого століття на перекатах Мурафи були поставлені перші гідроелектростанції. Ця річка – найбільша ліва притока Дністра. Вся довжина її 163 кілометрів. Вона бере початок на найвищій точці Подільського плато біля села Мальчівці Барського району на 362 метрах над рівнем моря.
Найцікавіша – середня частина ріки, саме де я і виросла, від гирла притоки Мурашки до села Буші. Це гориста ділянка з крутими, обривистими берегами, порогами і водоспадами. Тут річка прорізує породи давнього українського кристалічного щита і творить неповторні мальовничі ландшафти. Вода тече по чорночервоних гранітах і ти ніби потрапив у гірську країну, де бурхливі річки з шумом і клекотом пробивають собі дорогу серед безлічі порогів. Ці ділянки річки називають «Дзюбино», «Попова кладка»,“Мурафська Швейцарія”. Тут стрімкий лівий берег вкритий дубово-грабовим лісом, а правий - степовими ділянками на гранітах, пісковиках, вапняках, крейді.

Унікальні маршрути по природі, історичних місцях
1.Поетично-мальовнича Букатинка. Поезія Білоконя, Сафо… 2. Кирниці-джерела: «Бенедика», «Боріка», «Олекси», «Карпів мочар», 3.Княжа, козацька доба: Підземний хід. 4. Трипільський маршрут: Скельне житло, Зруб “Липник”, “Луг”. 5. Релігійні пам’ятки: скельний храм. 6. Водний маршрут “Краса природи та історії помураф’я” - проти та за течією. «Чорний Яр», «Гайдамацький Яр», «Лукашова криниця», Бронниця, Григорівка, Печерне місто “Бабин писок”, «Паданів ліс, «Попова кладка», «Жертовник», «Грушанське свита», «Кремнієві печери», «Ткачукова церква», «Джерело Птаха».
9.Ландшафтно-скульптурний парк-лапідарій – центр пізнання та відпочинку, де поєднувалося би цікаве дозвілля з можливістю зробити історичний природознавчий екскурс в минуле Землі, пов’язаних з історичним моделюванням, з патріотичним вихованням та підвищенням самосвідомості нації.
10.Природний архітектурно-скульптурний комплекс. “Острів краси і любові”(фантазій)( місце проведення пленерів, практикумів, семінарів, симпозіумів); “Долина дольменів”; “Скельний храм”; “Печерний комплекс” (розкопки); “Парк скульптури”; Лабораторія-майстерня пленерів; “Літній театр тіней та ляльок”; “Майдан краси” (фестивальний). Такі об’ємні і цікаві туристичні об’єкти мають стати родзинкою природно-ландшафтного парку і вимагають плідної праці.
11.Програма культурно-масових заходів у селі Букатинка.
Запрошують коли вже є куди запросити і є що показати, і є де і чим пригостити. Під прапором культури світу, Української Духовної республіки проходить щорічний скульптурний пленер – симпозіум “Оберіг”, «Свято Петра-Павла», «Свято відкриття Дубка», «Свято Звиження», «Свято Миколая». Це свята Життя, Єдності, Дружності, козацькі, лицарські, мистецькі турніри, театралізовані вистави, виставки.
12.Ландшафтний природний парк об’єднує всі об’єкти програми «Оберіг» в єдиний територіальний комплекс. Створення парку є впровадженням чітко визначеного, добре спланованого та забезпеченого науково-інформаційно і матеріально – технічного режиму господарювання в околицях села Букатинки, Вил, на їх територіях мальовничих околиць.
Створення парку для збереження Помураф’я
Це її майбутне, це збереження унікальних мальовничих місць України, її Подільської перлини, історико-архео-природної пам’ятки.
Об’єкти на маршруті ландшафтного парку в селі Букатинці і на її околицях:
«Північні Скелі», «Камінь Фрица», «Козацьке Кладовище», «Млин 1905р.», «Міст», «Печера Бокоти», скульптура «Божа мати», «Гребля», «Садиба-музей-майстерня митців» з музеями «Підвал», «Первісне Житло», «Хата каменотеса», «Будинок митців», «Кирниця в каплиці», «музей пленерів Оберегу», парки скульптур (Ігрової, календар, давньої, експериментальної), «Музей театру світла і тіні та ляльок», «Музей гончарства». «Музей витинанки», «Д’якова хата з підвалом», «Керниця Бенедика», «Погост храму 1703 р.», «Скельний храм», «Музей археології», «Еолові Слупи», «Школа 1893р.», «Земська школа 1914р.», «Підземний хід», «Погост церкви 1888р.», « Пам’ятник загинувшим», «Постоялий двір», «Червоні скелі», «Христина хата», «Млин Геде», «Купальня панська», «Рудий Яр», «Млин Жоржа», «Жоржова Гірня», «Поселення Лужок», «Городище Виднівка», «Міст Вазлуйський»…
На протилежній стороні: «Птах камінь», «Джерело Птаха». «Гребля 1 та 2». «Водоспад Дідо». «Кар’єр Балка», «Галявина Дубки», «Оленячій Камінь», «Гірня Діви», «Млин Геде», «Панська купальня», «Скельня пустинь», «Прало», Печера»,
Вила-Ярузькі, маршрут по лівій стороні села: «Кладка Скорочего яру», «Скелі Товтри»,» «Городище». «Паданів ліс», «Гусячій яр», «Джерело 1». «Комуна», «Попова кладка», «Дзюбино», «Джерело 2», «Шепіт», «Пам’ятник загинувшим», «Хата Шевченко-Котенко», «Клуб 1905 р.», «Сільський цвинтар», «Гребля», «Стінка», «Млинисько»…
По правій стороні: «Погост церков», «Хата Мелешко», «Кладовище Боголюбових», «Школа», «Скіфський курган», «Черняхівське паховання», «Ткачукова церква», «Чорний яр», «Грушанське городище»…

Букатинка. малювальна школа дітей каменярів
“Кожна дитина – художник. Складність у тому, щоби залишитися художником, вийшовши з дитинства.” П.Пікассо
Цікава історія малювальної школи, якій вже більше 125 років. Перша церковно-приходська школа була заснована у 1880 році, мала два класи і знаходилася в приміщенні сільського диякона Лазаркевича. Моя прапрабабка - Катерина Яблонська була його дружиною, і в дитинстві її дочка - Ганна Навроцька розповідала мені багато цікавого про школу. З 1893 року школа мала своє приміщення, побудована була з дерева першої церкви Воздвиження Христа. Напередодні Першої світової війни земство заходилось будувати двохповерхову чотирикласну малювальну школу для каменотесів-кустарів. В 1917 році вона була урочисто відкрита. Першим директором цієї школи була Олена Сильвестрівна Крижанівська 1895 року народження, донька священика, що рано стала сиротою. Вона була людиною високоосвіченою, чудово малювала, співала, вишивала, навчала дітей грамоті і різним наукам. Закінчила Тульчинське педагогічне училище. Збереглися її вишиванки, світлини, листівки та листи. Дуже любила тварин, збирала всіх покинутих котів в селі. Хоча була маленького зросту, але мала велике любляче серце. Цим вона і запам’яталась людям. Також збереглися професійні малюнки натюрмортів та сільських пейзажів другого директора школи Пилипа Васильовича Гамлинського, який вчителював в 20-х роках. Багато породила школа обдарованих, талановитих людей, які віддавали часточку себе, розвивали науку та літературу, навчали краси дітей, що є по всьому світу. Школу закінчив поет Білокінь, письменник Боднарук, композитор Зіняк. В тяжкі роки Другої світової війни, в 1941 році школа була зруйнована авіабомбою і вщент спалена. Тільки в середині п’ятдесятих років її відбудували всією громадою села. Всередині 70-х її необґрунтовано закривають, незважаючи на те, що в районі вона була одна з кращих. На той час кращого квітника з унікальними ружами не було у районі. Тоді школою керувала чудова родина вчителів Продан. Вони жили в школі.

Обереги села Вила-Ярузьські

Історія про село Вила-Ярузьські надруковано в 1893 р. в Трудах Подольського єпархіального історико-статистичного комітету. Село розташовано серед гір, що оточують село зі всіх сторін, при злитті двох річок Лозової та Мурафи. Остання розділяє село на дві частини і в кінці села з’єднується з річкою Лозовою в одно русло. Від цього можливо і виникла назва «Вила». Можливо Вилами –Ярузьськими названо село ще тому, що розташовано воно близько містечка Яруги. Перша згадка в документах у 15 столітті за 5 липнем. Найближча станція залізної дороги Могилів в 20 верстах. Місцевість волога. Земля пісковита, частиною чорнозем. Населення православні. Число прихожан в 1899 р. 674 чоловіків та 719 жінок. Всі вони селяни-землероби. Маєток належав колись магнатам Любомирським, які передали його панам Матковським, потім володіли Белінські (Іосіф Степанович Белінський. Жив в імені. Землі 502 дес., під маєток 15 дес., рільної. 462, лісу 25 га.), Боголюбови, був пан і Шаргородський. Перший храм побудований в 1690 р. на гроші прихожан і проіснував два століття. Він згорів і на його місці звели кам’яний хрест. Священиком в 1840 роках був Симковський. Він судився з Матковським за примус селян додатково відробляти панщину. В 1887 р. почали і в 1891 р. освятили новий храм (на балці дата 1888р.) з дубу грушанського лісу, на честь святителя Миколая. Служив тоді молодий Володимир Попов, студент Подільської духовної семінарії. Рукоположили його в 1888 р. в 20 років. Зібрані кошти селян 10 тис рублів. Старовинна ікона св. Миколая є чудотворною і ікона Божої Матері, що знаходиться в с. Довжок. В селі був бронзовий дзвін 1774 р. з написом «Домна Анна…» на латині. Він висів біля криниці поруч з будинком Мелешко. Його вкрали у 1990 роках. Землі церковної під маєтком 2 дес 560 саж, ріллі 30 дес. Ці землі виділив в 18 ст. князь Любомирський. Причтові побудови зроблені в 1886 р. на кошти Єпархіального будівничої компанії при допомозі селян. Церква потребує ремонту. Церковна школа існує з 1890 р. в своєму будинку ( кошти селян (згоріла)).
Олексій (Олександр) Лук’янович Боголюбов
В середині 19 ст. він купив маєток у Маньковського (після розкріпачення). Доктор медицини, юрист. Він був призначений мировим судєю Ямп. Уїзду Камен.-Подільськ повіту, Бабчинеської волості. Садиба була обнесена великим муром. До цього дня збереглись величезні турецькі підвали-льохи. До 1930 року ще існувала кам’яна брама-вхід жовтого кольору. Мав практику як юрист, мировий суддя. Допомагав селянам добиватися своїх прав. З маєтку одна дорога вела зі шляху, інша доріжка вела на місток через Лозову на Грушанську гору, що вела в Могилів. Землі 212 дес. 1141 саж, пахот.163 дес.162 саж, лісу 15дес. 108 саж, 33 дес. 103саж. Лікував болгарських солдат. Троє померли від ран. Могили з гранітними пам’ятниками поруйновані на цвинтарі в 30 роки. Дружина Катерина Андріївна Боголюбова була вчителькою, повитухою (приймала дітей при родах). У неї були свої 5-ро чи 6-ро дітей. Один син в Києві медик, другий в Петербурзі сельсько-господарник. Славилась вона і тим, що могла вигнати «бишигу» (запалення на обличчі, що лікується бабками-екстрасенсами). Землі в неї було 400 дес. 1548 саж, маєток 12дес,1380 саж, рильної 285 дес,181 саж, ліса 27 дес,1160 саж., неудобій 749 1733 саж. В 1911-1912 р Боголюбова продала свою землю поземельному банку, який і продав землю на виплату селянам, а свій будинок продала земству для 4 класної школи. Цвинтар напроти церкви тому, що під час розливів Мурафи переїхати на лівий берег, де було кладовище, було не можливо. У володінні Боголюбових був і Халасів ліс над гранітними скалами. Він тягнеться до скіфського городища. Далі йде Паданів ліс аж до Скорочого яру, де Біла кирниця. Тут в лісі була Боголюбова дача, сторожка, з великим садом, та ямами-будівлями, де тримали гуси. Тому і яр називався Гусячий. Кажуть, що тут багато печер, що завалилися. Тут було знайдено ріг носорога, зброї скіфських та козацьких часів. Кожний шмат поля мав свою назву. Гора Кобила, а далі від стінки (лісок в яру) Попове поле, брід через річку Попова кладка, а далі починалася дорога, а далі водоспад.

Джерело: http://www.vin.gov.ua/