Високий червоний цегляний димар зовсім не вписується у старовинні мури і вежі, яким уже приблизно півтисячі років, а одній навіть більше. Цей димар збудували зовсім не для замку і не для того, щоб обігріти помешкання людей — його зробили для цукрозаводу. Підприємство використовувало давню фортецю понад століття і саме через його діяльність частину пам’ятки просто зруйнували. Так, вже немає в’їзної брами, будинків, частини стін, по подвір’ю розсипаний щебінь, але замок все одно привабливий і зберігся краще, ніж, наприклад, Бучацький.

Особливо привабливою фортеця є зі сторони Збруча: звідти вона досі видається неприступною і майже цілою.

Історії цього місця

Почувши назву міста, багато людей пов’язують її з нечистою силою. Дехто навіть пояснює таке своєрідне ймення тим, що після хрещення князем Володимиром Русі, у дикі і лісисті місця в Медоборах повтікали язичницькі волхви і тут ще довго поклонялися давнім богам, котрих християни вважали нечистими. Але існує ще одна цікава легенда, яка пов’язує виникнення Сатанова з походом римських легіонів у ІІ столітті на завоювання Дакії. Це було за часів імператора Траяна, останнього правителя Риму, який зміг розширити кордони своєї держави. Після нього римляни не захоплювали нових земель, а тільки захищали завойовані. Частина римських легіонів під керівництвом воєводи Тонілія, поборовши опір дакійців, дійшла аж до Поділля і місця, де стоїть сучасний Сатанів. І от, відійшовши так далеко від освоєних земель, воєвода запитав “Sat an non?”, що в перекладі означає “Доволі, чи йти далі?”. Згідно цієї версії вислів римлянина поступово трансформувався у “Сатанів”. Звісно, малоймовірно, щоб слов’яни назвали місто словами завойовника, але легенда про похід римлян на Поділля, як припускають історики, може бути правдою.

У давньоруські часи в Сатанові вже існували укріплення, але від них збереглася лише одна округла вежа, що самотньо стоїть біля шлагбауму цукрового заводу. Основну частину замку, котрий можна оглядати, збудували в XV столітті з наказу тодішніх власників Одровонжів. Шляхтичі таким чином сподівалися захистити місто і себе самих від частих нападів татар. Згодом Сатанів перейшов у власність родини Сенявських.

Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козаки з татарами здобули замок і знищили всіх оборонців. Але вже згодом польське військо знову прийшло у Сатанів, і з наказу їхнього гетьмана Мартина Калиновського жовніри вбили кожного десятого православного мешканця містечка. Пан Калиновський казав людям, що сам Бог сумує, що вони зрадили їхнього короля, але жителі розповідали, що це сам Калиновський сумує, бо програв Сатанів у карти Сенявському.

Як туди дістатися

До Сатанова можна доїхати рейсовими автобусами, котрі курсують з “великого” автовокзалу Тернополя. Рейси до містечка є о 7.50, 12.10, 14.20, 17.15, 20.00, а в неділю ще й о 10.05, 13.10 і 16.05 год. Квиток до Сатанова коштує 9,35 грн, а їхати туди приблизно 2 год. Назад теж можна добиратися автобусами.

Кому варто їхати

Звісно, що Сатанівська фортеця за видовищністю не може зрівнятися з Кам’янцем чи Хотином, але вона теж має свої приваби. Замок над Збручем є дуже тихим і малоосвоєним туристами місцем. Фортеця ще приховує багато цікавинок, і вона буде найперспективнішим місцем для тих, хто любить відкривати таємниці.

Джерело: http://20minut.ua/