Замок у Жванці стоїть руїною. Від п’ятикутної фортеці з подвір’ям розмірами один гектар залишилися частина стін та вежі над урвистим схилом, котрим, напевно, не ризикнув би спуститися жоден гірськолижник. Як не дивно, але найбільше час і люди пожаліли саме найдавнішу, північну вежу замку, що пильнує урвище над спокійними водами річки Жванчик. Ця споруда стоїть без даху, але стіни її міцні, всередині збереглися рештки каміну і чисті приміщення. Із заґратованих для безпеки туристів вікон-бійниць башти відкриваються краєвиди на десяти кілометрів полів та перелісків. Інші частини фортеці поруйновані більше, але саме з врослого за віки у землю і всуціль укритого травою бастіону, а не північної вежі виходять найкращі ракурси фортеці. Ще однією „родзинкою” твердині є справжній німецький дзот часів Другої світової біля збереженої вежі. Він стоїть цілісіньким, з охайно зачиненими входами.
За відвідини залишків Жванецького замку платити не потрібно — вхід туди вільний, чим і користуються не лише туристи, а й місцеві мешканці. Вони до фортеці приходять по траву для каченят чи гусят.
Історії цього місця
Коли і хто збудував замок на Жванці біля місця його впадіння у Дністер історики досі не з’ясували. Тривалий час вважали, що фортецю звели у XV столітті, але виявилося, що вона набагато давніша. Вперше про Жванець згадали 1431 року. Тоді польський король Ягайло подарував поселення лицарю Свічці. Потім фортецею володів власник замку у Бучачі Михайло Бучацький, а згодом — родина Калиновських.
Жванець розташований над самим Дністром, що слугував кордоном між Річчю Посполитою і Валахією, а згодом Османською імперією, тому на місто часто нападали. Траплялося й так, що волоський володар силоміць переганяв мешканців Жванця та околиць через Дністер і поселяв до себе, щоб було кому податки платити. Але люди самі або вже їхні діти вперто поверталися назад.
Бували у замку і королі та гетьмани. Так, 1621 року Жванець бачив Петра Сагайдачного і королевича Владислава, котрі йшли після перемоги над турками під Хотином. Коли польське військо переправлялося через Дністер, хтось пустив чутку, що польський гетьман наказав зруйнувати Жванець і ласі до грабежу вояки розійшлися так, що їх заледве зупинили.
Ще одного гетьмана і короля, а разом з ними і війну мешканці Жванця побачили 1653 року, коли козаки на чолі з Богданом Хмельницьким оточили і морили голодом у фортеці поляків під керівництвом короля Яна Казиміра. Шляхту тоді знову врятувала зрада татар. Згодом замок захопили турки і його нищили вже поляки. Потім ролі знову змінилися, турки зруйнували Жванець і його вже ніхто не відбудовував.
Як туди дістатися
До Жванця можна їхати двома способами: через Кам’янець і через Борщів. До Кам’янця можна дістатися автобусами, що курсують з „великого” автовокзалу Тернополя. Перший рейс - о 7.50, а останній — о 14.20. Дорога триває 4 год., квиток, в залежності від маршруту, вартує 22-30 грн.З автостанції Кам’янця автобуси до Жванця курсують часто.
Якщо ви оберете другий варіант, то варто спершу до Іване-Пустого доїхати потягом „Тернопіль-Іване-Пусте”, а вже звідти автобусом — до Жванця. Квиток на потяг коштує 7,3 грн, а на автобус — 3 грн. Дорога відповідно займе 4,5 год та 40-50 хвилин. Щоб потрапити до Жванецької фортеці, варто повернути у бічну вуличку навпроти високого місцевого костелу, біля „Вареничної” і пройтися приблизно двісті метрів один раз звернувши направо. Назад до Тернополя також можна повертатися вказаними шляхами.
Кому варто їхати
Залишки Жванецької фортеці приваблять передусім любителів старовини і тихого відпочинку з рибалкою, загоряннями та купанням, а також тих, хто не хоче пропустити решту літа, сидячи в місті. Якщо коротко, то відпочинок у Жванці це дешево і тихо. Про їжу під час цієї мандрівки можна не переживати, адже в містечку є кафе з гарячими стравами.
