Прислів’я та приказки про господарство і господарів
Хату руки держать. Нова хатка - нова гадка. Без хазяїна й двір плаче. Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки - хата. Всякий двір хазяйським оком держиться. Хазяйське око товар живить. Свій глаз - алмаз, чужі руки - круки. В доброго хазяїна й соломинка не пропаде. У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть. Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає. Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду. Роби на дворі - буде й в коморі. Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує. На чорній землі білий хліб родить. На добрій землі що не посієш, те й вродить. Жита ростуть, як з води йдуть. Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить. Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти. Хто землю удобряє, тому й земля повертає. Не земля родить, а руки. Хто землі дає, тому й земля дає. Дай землі, то й вона тобі дасть. Давай нивці, то й нивка дасть. Де господар добре робить, там і поле буйно родить. Де господар не ходить, там нивка не родить. Не питає добрий жнець, чи широкий загонець. Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько. Як мілко орати, краще випрягати. Де оре сошка, там хліба трошки. Глибше орати - більше хліба жувати. Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє. Сій не пусто, то збереш густо. Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте - собі шкоди надієте! Хто хоче збирати - мусить добре засівати. Що посіяв, те і вродить. Яке посієш, таке і пожнеш. Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто. Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче! Хліб усьому голова. Як хліб буде, то й все буде. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться. Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить. На вітер надіяться - без мелива бути. Зерно до зерна - та й мірка повна. Де борошно, там і порошно. З гречки та проса - і каша й паша. З поганої трави - погане й сіно. Яка трава, таке й сіно. Яка пшениця, така й паляниця. Яка яблунька, такі й яблука. Яка грушка, така й юшка. Яка прядка, така й нитка. Яка пряжа, таке й полотно ляже. Кожному овочеві свій час. Аби цвіт, а ягідки будуть. Не з кожного цвіточка ягідочка! Терен груш не родить. Буряк - не дурак: на дорозі не росте, а все на городі. Пусти осот в огород - огірків не буде. Не вродив мак - пробудемо й так. Сади дерево ззамолоду - на старість як нахідка. Корова в дворі - харч на столі. Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді. Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! Сінним конем, а солом'яним волом не далеко заїдеш. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Їдь, кобило, хоч три дні не їла! Даси коневі полови - будеш робить поволі. Гладь коня вівсом, а не батогом! На батозі далеко не поїдеш. Сип коневі мішком - не ходитимеш пішком! Хто коня годує, той дома ночує. В дорозі, у гостині пам'ятай о худобині. Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує. Добре тому в дорозі, хто сидить на возі. На те коня кують, щоб не спотикався. Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе. У доброго коня верстви не довгі. Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить. Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш. Пожалієш личка, не поможе й вірьовка! Пропав батіг - пропадай і пужално! Коли віл пропав, то пропадай і ярмо! Як снасть ламається - то чоловік ума набирається, а як худоба пристає - то чоловікові ума не стає. Як добрий став - риба буде, а стече став - болото буде. Погана сітка - для риби не клітка. Час не віл - його не налигаєш! Згаяного часу і конем не доженеш. На годину спізнився - за рік не доженеш. Не доженеш і конем, що запізниш одним днем. Згайнуєш на жнивах хвилину - втратиш не одну зернину. Літом хто гайнує, той зимою голодує. Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.
