Що можна порадити людині, у якої невзаємне кохання? Як можна щось радити тому, хто, як писав у свій час російський філософ Володимир Соловйов, щодня на самому собі відчуває, як важливо для нього відношення іншої людини? Хто емоційно (а часто й фізично) повністю залежить від розташування об’єкта своїх симпатій. По-перше, якщо можете, поставтеся до факту своєї нерозділеної закоханості філософськи. Філософськи – значить не кидатися з вікна, не рвати на собі одяг і волосся, не лізти в петлю й до високої напруги. Це значить постаратися прийняти ситуацію як є, не задаючи нескінченних питань типу "Чому саме зі мною це трапилося?” або "За що мені це?” Зрештою, рано або пізно вам доведеться прийняти все як є. Чи потрібно драматизувати те, що й так нелегко? З філософської точки зору закоханість можна розцінювати як короткочасне божевілля або хворобу. Це теж допомагає пережити "з найменшими втратами”, як щось неминуче. По-друге, не варто "домагатися відповідного почуття”. Особливо "за всяку ціну”. Любов – як відношення однієї людини до іншого – нічого загального не має з почуттям подяки або просто хорошими стосунками. Домагаючись прихильності "будь-якою ціною”, ви поставите себе в найкращому разі в смішне положення. Жалість не має з любов’ю нічого загального. Любов як відношення просто є – або її немає. Вона не з’являється разом із вдячністю й не зникає, якщо кохана людина робить щось погане. По-третє, постарайтеся не забувати, що інша людина – не ваша власність. Що він (вона) ніколи не буде поводитися так, як вам цього хочеться. Або так, щоб вам було не так боляче. Просто тому, що кожна людина сама вибирає, якою їй бути. Ревнощі для більшості людей не тільки супутник закоханості, але й одна з її ознак. Але ревнощі з’являються саме там, де на коханого дивляться як на власність. Навряд чи потрібно перераховувати всі негативні сторони (і можливі наслідки) ревнощів. А позитивних у неї поки не виявлено. По-четверте, не варто створювати проблем проявом своїх почуттів. Ні собі, ні навколишнім. Особливо якщо об’єкт ваших почуттів має сім’ю. Закоханість проходить, як будь-яке почуття. А проблеми, які вона може створити, прийдеться вирішувати роками (діти, як відомо, ростуть досить довго). Закохатися можна в людину, з якою взагалі неможливо створити сім’ю або нормальні відносини. Наприклад, "фатальна жінка” може зруйнувати все життя того, хто її полюбить. Якщо він вчасно не зрозуміє, що треба взяти себе в руки. По-п’яте, не забувайте, що все проходить. Закоханість – вищий підйом всіх сил людини. І вона проходить рано або пізно. Тільки в рідкісних випадках цей стан триває більше двох років. Нерозділена закоханість пройде. Питання тільки – із чим ви після неї залишитеся. З образою на долю й на того, хто не відповів вам взаємністю – або з відчуттям свята, що ввійшло у ваше життя. Нехай не так красиво, як у фільмах і романах. Але це – ваше і тільки ваше свято. Ваше горіння, ваш розквіт. Ніхто й ніколи не буде так любити, як ви. Можна прожити все життя, так і не довідавшись, якою повною й насиченою вона може бути. І що дивлячись в очі коханій людині, можна летіти із цієї дійсності. Що звук його (її) кроків змушує серце битися швидше, ніж від будь-якого адреналіну… Що можна цілодобово майже не спати – і не відчувати втоми… І що всієї цієї повноти переживань могло не бути… Чи так варто ображатися на свою нещасну долю й на того, хто не відповів на ваше почуття? Вирішуйте це самі. Частіше згадуйте мудру приказку "Якщо до іншого йде наречена – ще невідомо, кому повезло”. І пам’ятайте, що закоханість зазвичай буває "уступом” більш глибокого почуття, здатного принести справжнє щастя й глибокий зв’язок на все життя. Тому що від своєї "справжньої половини” так просто не підеш. Якщо тільки ви не поставите хрест на своєму особистому житті після одного або декількох невдалих досвідів. Джерело: Бла-Бла-Бла – или Разговоры ни о чем
