Українські народні прислів'я та приказки про кохання
Болить серденько, та плакать стидненько! В неї брови до любові, а устоньки до розмови. Волос сивіє, а голова шаліє. Вона за ним сохне, а він і не охне. Гарна дівка, як маківка. Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде. Дай серцю волю - заведе в неволю. Дівчина, як берізонька, сережками завішана. Дівчина, як квіточка, - з нею рай, а чужої молодиці не займай! Дівчина, як тінь: ти за нею - вона від тебе, ти від неї - вона за тобою. Дівчина - як у лузі калина. До любої небоги нема далекої дороги. Душа душу чує, а серце серцю вість подає. З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем. Закохався, як чорт в суху вербу. Їж з голоду, а люби змолоду. Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" А сама тільки того й хоче! Кого кохає, за тим і зітхає. Коли любиш - люби дуже, а не любиш - не жартуй же! Коли любиш - так женись, а не любиш - відступись! Кому - як мара, йому - як зоря. Кохання не запобіжиш зарання. Краснеє личко - серцю непокій. Кров не вода, а серце не камінь. Куди серце летить, туди й око глядить. Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся. Любиш - люби, а не любиш - не води. Люблю свою любку, як голуб голубку! Любов - не пожежа, займеться - не потушиш. Любов сильніше смерті. Любов, як перстень, не має кінця. На любов і смак товариш не всяк. Не кожна ж Ганна й гарна! Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Невесело в світі жити, як нема кого любити. Нехай мене той займає, хто кохання в серці має! Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить! Нужда в вікно, а любов у двері. Не вповала на худобу, а вповала на уроду. Не втаїться кохання, як у мішку шило. Полюби нас так, а з грішми - то в'язне й дяк. Полюбиться сатана краще від ясного сокола. Різні по вдачі - міцні на любов. Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає. Серце ні на що не вважає - свою волю має. Силою не буть милою. Старого любить - тільки дні губить. Старої любові й іржа не їсть. Сухар з водою, аби, серце, з тобою. Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували. Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть. Так любить, як порох у оці. Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу. Так тебе люблю, що як не ваджу, то вдень спати не можу! У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски. У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода. Хороша, хоч води з лиця напийся. Хороший, як Микитина свита навиворіт. Хоч у курені, аби до серця мені. Хоч борщ без сала, аби душа пристала. Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба! Хто любить ревне, жаліє певне! Хто любить, той того й голубить. Хто п'яницю полюбить, той вік собі згубить. Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась! Як гляне - серце в'яне. Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці! Як не бачу - душа мре, а побачу - з душі пре. Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!
