Історія грошей тісно пов'язана з розвитком економічного і політичного життя суспільства. З найдавніших часів люди починали обмінюватися різноманітними предметами. Поступово виявилося, що набагато зручніше встановити загальний еквівалент вартості різних товарів. У різних народів їм могли бути худоба, красиві морські раковини, вироби з металу, каменю, хутра. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне.
Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря - мідні злитки, що мають форму бичачої шкіри.
Винахід монет - шматочка металу визначеної ваги з зображеннями або написами, що є засвідчувальними, - вчинилося майже одночасно (у першій половині VІІ ст. до н.е.) у двох сусідніх регіонах - на західному узбережжі Малої Азії (у Лідійскому царстві ) і в Греції (на острові Егіна).
Походження слова «монета» пов'язане з ім’ям Юнони Монети - дружини Юпітера (за римською міфологією – царя неба і землі). Після перемоги Риму над Пирром (царем епирським) було вирішено карбувати гроші тільки в храмі Юноны Монети. В античну епоху карбування і лиття монет поширилося на величезному просторі від Європи до Індії.
Зовсім незалежно від Європи з’явилися литі мідні монети в Китаї, де їхній традиційний вид (плоский кружок із квадратним отвором у центрі, навколо якого розміщалися ієрогліфи) зберігся до початку ХХ століття
З розширенням обміну для виконання функції загального еквівалента найбільш зручними виявилися шляхетні метали - золото і срібло. Вони дуже швидко стали витісняти з обігу всі види неметалевих грошей.
Домонгольська Русь не знала слова «гроші», найбільш давнім вираженням грошей як еквіваленту обміну була худоба, а пізніше шкіри звірів. Дійсно, у давньоруських джерелах говориться і про такі грошові одиниці, як куна (куниці), векша (білка), різана, ногата тощо. Шматки шкіри або хутра були монетними знаками в міновій торгівлі.
Поступово хутра витіснялися з грошового обігу металевими монетами. Оскільки Давня Русь не мала у своєму розпорядженні вітчизняних джерел дорогоцінних металів, то в торгівлі широко використовувалися іноземні монети. Спочатку це були римські срібні монети, але виняткову роль зіграли монети східного походження - дирхеми Арабського халіфату, що ввозилися купцями по Волзі. У XІ-XІІ ст.ст. були поширені візантійські срібні міліарисії, а також золоті і мідні монети. У той же час через Великий Новгород увозилися динарії, що карбувалися в Європі.
Поряд з іноземною монетою на Русі в обігу знаходилися також злитки і шматки срібла, що до XІ ст. придбали стандартну форму, стійку вагу (160 гр. київські і 200 гр. - новгородські ) і стали називатися «гривнями».
Назва злитку «гривня» походить від шийного срібного обруча, що був прикрасою.
Перша власна російська карбована монета з’явилася в царювання Володимира Святославовича. Були викарбувані золоті монети (златники) з написом «Володимир, а се його злато» і срібні з таким же написом тільки про «срібро».
У XІІІ ст., у Великому Новгороді з’являється новий грошовий термін «рубль», що поступово замінив назву новгородського срібного злитка - гривні . Срібний рубль став мірою визначеного рахунку монет, тобто рахунковим поняттям. Згодом почалося власне карбування срібних монет у Московському, Рязанському, Суздальському і Тверському князівствах. Але в міру посилення Московського князівства, монети інших князівств витіснялися. У той час російський рубль, на ваговій основі якого здійснювалося карбування всіх монет, відповідав ліврові - найбільшій грошовій одиниці Західної Європи.
До початку XVІ ст. у Російській державі існували паралельно монетні системи московська (на більшості монет зображувався вершник з мечем) і новгородська (на яких був вершник зі списом). Саме новгородські монети в народі і прозвали «копійками».
Потрясіння Смутного часу кінця XVІ - XVІІ ст.ст. уплинули на грошове господарство Росії. У 1610 р. Василь Шуйський, коли були вичерпані всі запаси срібла в скарбниці (на сплату шведським найманцям), почав карбувати золоті монети, що в той час було нововведенням. Були випущені золоті гроші і копійки такого ж виду і номіналу як срібні, але в 10 разів дорожчі. Однак вони майже не вживалися, тому що Москва була захоплена поляками.
В результаті золоті монети в Росії стали карбувати тільки з нагоди особливих подій у житті країни та для нагородження.
Великі нововведення з’явилися за царювання Петра І. За основу нової монетної системи були взяті мідна копійка і срібний рубль. Була введена десяткова система рахунку. Привезені з Європи нові преси сприяли якості карбування і дозволили отримувати монети чіткої круглої форми. Відкрилися нові монетні двори в Санкт-Петербурзі , Єкатеринбурзі, на монетах став карбуватися рік випуску.
За царювання Катерини ІІ з’явилися перші російські паперові гроші - асигнації. У світі паперові гроші були відомі китайцям, авторам винаходу паперу. У європейських народів паперові гроші стали друкуватися лише з XVІІІ ст. Першою була Франція. Не дивлячись на економічне фіаско Франції, її прикладові пішла Австрія, потім Прусія. І лише пізніше до них приєдналася Росія.
Наприкінці ХХ ст. з’явилися кардинально нові гроші - пластикові. Вони ідеально відповідають вимогам компактності, мінімального обсягу і поступово витісняють з обігу паперові гроші. Ну а монети.... На думку деяких економістів, вони залишаться як еквівалент надбання держави і як предмет колекціонування, вкладання засобів, накопичування багатства.
Інформацію надано за матеріалами офіційного сайту "ЗАО НГАБ "Ермак""
