Уперше Переяслав згадується в літописах 907 року у договорі князя Олега з Візантією як одне з трьох великих міст Київської держави. Щоправда, цей фрагмент повісті є дещо сумнівним, оскільки нагадує пізнішу вставку. За переказами, Володимир Великий заложив в цьому місті велику фортецю для захисту південних рубежів Русі від степових кочовиків. Деякий час в Переяславі містилася резиденція руських митрополитів, доки в Києві не побудували Софійський собор. Із середини X сторіччя місто було столицею Переяславського князівства і грало стратегічну роль в захисті Русі від печенігів, пізніше половців. Проте у XIII сторіччі Переяслав був зруйнований монголо-татарами. Пізніше місто входило у Київське намісництво та Полтавську губернію і, як і все Лівобережжя, підпало під владу Росії. У 1943 році, відразу після звільнення, місто було перейменовано у Переяслав-Хмельницький. Нині деякі науковці міста ведуть дискусію про повернення історичної назви — Переяслав.
Великі справи письменників і політиків
В Переяславі народилися класик єврейської літератури Шолом-Алейхем і українські архітектори Володимир Заболотний та Володимир Гнатович, котрий проектував будинок Верховної Ради України. Саме в цьому місті Тарас Шевченко написав свої найкращі твори (збереглася і садиба переяславського лікаря Козачковського, в якій мешкав великий Кобзар), письменник-філософ Григорій Сковорода, що певний час працював тут професором, — збірку “Сад божественних пісень” та знамените “Всякому городу нрав і права”, а Микола Гоголь готував до видання “Вія”. Нагадують про ті часи і старовинні будинки: в приміщенні колегіуму, де викладав Сковорода, знаходиться меморіальний музей відомого просвітника. Неподалік височіє єдиний в світі музей кобзарства, в якому зберігається раритетне видання “Кобзар Тараса Шевченка”. А в будинку, де народився класик Шолом-Алейхем, відкрито музей письменника та встановлено його пам’ятник.
Не обминали своєю увагою Переяслав і політичні діячі. Наприкінці XI сторіччя на князюванні в Переяславі укріпився Володимир Мономах. Тоді Переяславське князівство найбільше потерпало від нападів половців, і князь прагнув припинення князівських міжусобиць та об’єднання сил для боротьби проти нападників. З курсу шкільної історії відомо, що в Переяславі у 1654 році гетьман Богдан Хмельницький уклав військовий союз із Московським царством. Деякі вчені навіть вважають, що народився гетьман теж у Переяславі. Втім, достеменно відомо, що першою дружиною Богдана Хмельницького стала донька багатого переяславського купця Ганна Сомківна.
Музейний простір відкритий для відвідувачів
Але не лише імена видатних людей принесли місту гучну славу: передусім Переяслав-Хмельницький знаменитий музеями. Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав” увійшов до топ-21 чудес України —конкурсу, що проводився серед найвизначніших вітчизняних пам’яток. Заповідник — один із найбільших в Україні (загальна площа 3050 га). У склад “Переяслава” входять 371 пам’ятка історії та архітектури, 25 тематичних музеїв, у фондах яких зберігаються майже 166 тисяч експонатів. Деякі колекції мають світове значення, серед яких 11 церковних споруд, 16 млинів, зібрання давньої кам’яної скульптури й саркофагів епохи міді та бронзи, зібрання стародруків та колекції козацького періоду. Цікаво поглянути і на залишки поселень Трипільської культури, пам’ятки скіфського часу, зарубинецької (вперше на території Переяслав-Хмельницького району були розкопані археологічні пам'ятки, що дали назву археологічній культурі – “зарубинецька”) і черняхівської культур, могильники і кургани.
Один із найбільших — Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Він знаходиться за три кілометри від центра міста, на мальовничих берегах річок Трубежа і Попівки. Понад 6500 експонатів народної архітектури і побуту розташовані на 28 гектарах просто неба. Музей має чотири розділи: українське село, сільські промисли, колекція вітряків, пам'ятки давнини. Чимось музей нагадує Пирогово: сюди звезені з різних сіл козацькі церкви, садиби бідняка, середняка, заможного селянина-промисловця, демонструється кузня, майстерня чинбаря, шапкаря. Допитливі побачать у музеї стоянку кам’яного віку, знайдену на річці Супої, розкопаний курган епохи міді-бронзи.
На особливу увагу заслуговує музей “Український рушник”, в якому виставлено рушники Слобожанщини ХІХ—ХХ сторіч різного ткацтва (бавовна, коноплі, льон) та техніки (зокрема, полтавською гладдю, якою вишивали церковні ризи та одяг знаті). Є у Переяславі й музей українських обрядів і звичаїв, експозиція бджільництва, народно-прикладного мистецтва та музей хліба. Тому, відправляючись у “музейну” подорож, готуйтеся до тривалого занурення в історичні часи та національні особливості.
Утім, серед музеїв є й заманливі не лише для шанувальників історії. Вражає різноплановість: музей лікарських рослин знайомить із місцевим гербарієм, музей-пошта зберіг атмосферу ще XIX століття, музей сухопутного транспорту демонструє унікальну колекцію з понад півтори тисячі старовинних засобів пересування. Музей пізнання світогляду і освоєння космосу містить різноманітні прилади та макети космодромів, а мистецтво-знавців зацікавить картинна галерея українських художників і скульпторів.
Очевидець князівських часів 