Без їжі і віл не потягне. Аби душа сита та тіло не наго. Водою ситий не будеш. Гарбузом ситий не будеш. Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік. На ситім тулубі голова стоїть прямо. Повар від запаху ситий. По саме горло ситий. Риба не хліб, ситий не будеш. Сита кішка, коли сала не їсть. Сите порося і каші не їсть. Ситий, як бочка, а ще їсти просить. Ситий від крупи, п'яний від води. Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє. І ріски в роті не було. Ні росинки, ні порошинки в роті не було. Бублик не хліб. Там публіка — сім душ на півбублика. Чудний бублик: кругом об'їси, а всередині нема нічого. Звабиш калачем, не відженеш і бичем. З'ївши калач, берися знов до хліба. Калач за калач, а дармо нічого. Калач приїсться, а хліб ніколи. Нагодують калачем та й у спину рогачем, Плети йому калачі, а він тобі лапті. Тринди-ринди — коржі з маком. Без приправи і паляниці ие зробиш. Діждався раз пшеничних паляниць. Із-за смичка — тонка паляничка. їв би паляниці, та зубів нема. Не для Гриця паляниця. Або моя душа ворог цілого книша? Нехай книш, аби не паляниця. Паляниця — хлібові сестриця. Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя. Яка пшениця, така й паляниця. Байдуже паски, аби порося. Обійдеться великдень без гречаної паски. Годі з болота паску спекти. Добра паска, як є ковбаска. Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з'їсти. Паска ще в колосі. Аби хліб, а зуби знайдуться. Аби риба, а хліб буде. А де ж той хліб, що вчора з'їли? Без зубів лихо, а без хліба ще гірше. Без хліба і без води погано жити. Без хліба і любов гине. Без солі, без хліба немає обіда. І рибка без хліба бридка. Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти. Будем постити, як хліба не стане. Легкого хліба захотів. Грушка — минушка, а хліб — кожен обід. Дав бог хліб, як зубів не стало. Тоді нажив хліба, коли зубів не стало. Де хліб-сіль-каша, там домівка наша. Де хліб і вода, там нема голода. Добрий хліб, коли нема калача. Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо. Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема. Житній хліб пшеничному калачеві дід. Жуй, тату, воду, коли хліба нічим. Завжди є їдець на готовий хлібець. З полови хліба не спечеш. Зварили нічо та й з'їли без хліба. З неба хліб не падає. З чого хліб, з того й пироги. З печі сирого хліба не виймають. І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий. Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить. Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі. Кожному хліб не гіркий. Коли б хліб та вода, то не буде голода. Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска, так і в горниці тоска. Коли не стане хліба, так грінки грій. Коли стало на хліб, то стане й на обід. Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка. Коли хліб, тоді й розум. Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою. Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною. Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений. Люди — не татари, дадуть хліба і сметани. Мова мовиться, а хліб їсться. Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався. Навик на білий хліб, то вже іїого чорний в зуби коле. Найсмачніший хліб од свого мозоля. На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод. Небожата-діти, добре було вліті: хоч хліба не мали, та тепло знали. Не будеш брикати, як прийдеться хлібець з торби смике. Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків. Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з'їм.
